Вагітний батько

Вагітність — це завжди несподіванка, але що робити, коли "цікавий стан" дістається... твоєму батькові?

Софія, молода дизайнерка з великими планами на життя, шокована двома смужками на тесті. Її мрії розбиваються об реальність, і вона відчайдушно бажає помінятися місцями з батьком Олегом — водієм-далекобійником, затятим холостяком, чиє життя втілює свободу від будь-яких зобов'язань.

І дивним чином її бажання здійснюється! Тепер Олег, брутальний чоловік із звичкою до дорожнього життя, прокидається з ранковим токсикозом і зростаючим животом, а Софія раптом відчуває себе вільною, як птах, але з чужим тілом і абсолютно новим поглядом на життя.

На них чекають дев'ять місяців абсурдних ситуацій, незручних відкриттів та справжніх випробувань

 

Трішки гумору та веселих експериментів в новій книзі "Вагітний тато". 

 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ромул Шерідан
03.07.2025, 17:53:12

Вже забрав до бібліотеки))

Sabrina Loveless
03.07.2025, 18:00:38

Romul Sheridan, :)

avatar
Олеся Тиха
03.07.2025, 17:59:10

Це має бути феєрично!

Інші блоги
Навіщо героям автор? ♥
…Щоб хапатися за блокнот і записувати все, що вони витворяють :D Не лізти в їхні особисті стосунки й сварки, підлаштовуватися під їхній характер та у жодному разі не диктувати їм, як жити! Я от декілька разів не
Гра - угадайка!
А давайте пограємо? Вже завтра стартує довгоочікувана новинка “Потраплянка для лиса” і я в нетерплячому очікуванні! Дуже хвилююся чи сподобається вам, хто з героїв стане вашим фаворитом та посяде окреме місце
Дев'ять ХвостІв
У старих легендах куміхо можуть бути лише міфом. Але що, якщо легенди не вигадували? Що, якщо серед людей справді живе той, хто має дев'ять чорних хвостів? Той, хто сильніший, швидший і старший за будь-яку
Муза.
Пишить в кого яка. Моя пішла. З якого переляку? В соплях, в сльозах, ба ледве не обсерлась з переляку. Манив солодким. Не вилазить. Дулі крутить. Вилазь! Тінь Жаху треба рятувати.
Це вам не санаторій, пане Назаренко...
Час у камері тягнеться болісно повільно. Під стелею моїх «хором» розташоване невелике заґратоване віконце, і я спостерігаю крізь нього, як густіють сутінки. Минає час обіду, а потім і вечері… Їжу не приносять, на
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше