Чому ми прощаємо вигаданим героям

Чому ми прощаємо вигаданим героям те, чого не прощаємо реальним людям?

Він токсичний — але ми тремтимо від кожної його репліки.
Вона жорстока — але ми зачаровані її силою.
Він маніпулює, зраджує, знищує — а ми все одно хочемо, щоб вона пробачила.

Ми обурюємось у житті — і мовчимо в книгах.
Навпаки — виправдовуємо, шукаємо причини, риємось у дитинстві персонажа, аби зрозуміти його темряву.
Бо у вигаданому ми дозволяємо собі більше.
Бо там безпечно відчувати небезпечне.

То хто для вас був тим героєм, якого ви любили всупереч усьому?
І чи могли б ви пробачити те ж саме людині в реальному житті?

Розкажіть. Мені цікаво, де для вас проходить межа.

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Чай Дивака

03.07.2025, 13:59:42

Напевно, коли все подано крізь романтизовану призму, то навіть крихта любові від персонажа з темними сторонами здається чимось ВАУ, і на все інше забивається. Хоч я й не фанат поганців — я фанат романтизації трагічності (у мене свій бзик)...

Олеся Тиха

03.07.2025, 13:05:38

Я не прощаю.
Була спроба зробити романтичного кілера-аб'юзера, але не вийшло. Те, що неприпустиме у житті, не можу романтизувати у книжках.
Як і ритися в дитинстві/пубертаті сорокарічного лося, що отримав тяжку травму на все життя, бо в 18 його дівчина кинула, не цікаво.
Це мене сильно обмежує в сюжетах/характерах і я намагаюсь це змінити. Інакше мені ніколи не написати свого Теона Ґренджоя чи неймовірно прекрасного, найщемкішого і найогиднішого Зана дан Ґлокту.
Можливо, у фентезі це зробити легше, ніж в СЛР.

Юрій Гурін

03.07.2025, 12:44:27

Між вигадкою і реальністю величезна прірва. Головні герої, які живуть у ваших, та інших історіях лише намагаються її зменшити.

Тея Калиновська

03.07.2025, 11:08:31

:))) Я не люблю ,,поганців''. Мої герої при добрій перевірці виявляються ,,світлячками''. В житті теж не схильна романтизувати різних ,,хуліганів''. Мій типаж характеру - Рафал Вільчур із фільму ,,Знахар''. Тихо без пафосу живуть і роблять світ добрішим і красивішим. А в житті, багато чого прощаю, АЛЕ не забуваю (⁠◠⁠‿⁠◕⁠)

Міраж Ночі

відслідковують

Інші блоги

Софія Чайка

Заглядайте)

Вітаю, мої любі читачі!) Саме сьогодні нагадую про цю цікаву та емоційну книжку. Обов'язково зазирніть, якщо ще не читали) А в головного героя цієї історії, на думку читачок, просто неможливо не закохатися))) Не той чоловік ФРАГМЕНТ —

Магістр Анімарум

домовляймося на березі

правила інтелектуальних диспутів ⚡Мій Блог — це простір, де ми шукаємо істину, а не просто збираємо вподобайки. Я обожнюю, коли у Вас є власна, відмінна від моєї точка зору. Більше того: я щиро запрошую Вас до дискусій.

Ангеліна Мюрей

Давайте потеревенимо.

А чи бувало у вас, що ви одну ж і ту сцену переписуєте мабуть в тридцятий раз? Бо я вже трішки за..ся.

Білий Диявол

Коли князь стає королем + круті візуали

Зізнайтесь, вам теж подобається, коли у фентезі щось раптом стає значно більшим, ніж очікувалося? Чи я один тут, як біла ворона в зграї? ⛄ От серйозно. Ти читаєш, усе вже напружено, усе серйозно. І ти думаєш: “Ну все,

Olena I

Я видалила книгу(((

Книга КАТ нажаль більше не доступна для прочитання. Я її видалила. Це була історія про хлопчика, який втратив родину і був свідком того, чого не мав би. Але я не змогла. Це була справжня історія. Я довго хотіла її написати, почала.