Додано
03.07.25 10:41:32
Чому ми прощаємо вигаданим героям
Чому ми прощаємо вигаданим героям те, чого не прощаємо реальним людям?
Він токсичний — але ми тремтимо від кожної його репліки.
Вона жорстока — але ми зачаровані її силою.
Він маніпулює, зраджує, знищує — а ми все одно хочемо, щоб вона пробачила.
Ми обурюємось у житті — і мовчимо в книгах.
Навпаки — виправдовуємо, шукаємо причини, риємось у дитинстві персонажа, аби зрозуміти його темряву.
Бо у вигаданому ми дозволяємо собі більше.
Бо там безпечно відчувати небезпечне.
То хто для вас був тим героєм, якого ви любили всупереч усьому?
І чи могли б ви пробачити те ж саме людині в реальному житті?
Розкажіть. Мені цікаво, де для вас проходить межа.
Міраж Ночі
65
відслідковують
Інші блоги
21.10 о 18:00 на Букнет стартує моя новинка Наречений для містера Даймонда Дещо ви про неї вже знаєте. А ось, власне, анотація: Сьогодні визначний день. Весілля моєї сестри.
Тільки замість нареченої тут я — її брат,
Ніченьки, панове! Новий розділ омегаверс-роману «Начинка вишнево-пʼянка» вже тут. І це фінальні акорди пісні, на ймення «Пак Чіхьон». Цікаво, чи вийде вона на біс...) Цитата з Розділ ХХVІ. 1:1 —
Всім привіт ✨ Після сьогоднішнього розділу книги "Невисловлені слова", думаю, хтось трішки в шоці, а хтось цього очікував!) Тому сьогодні я вирішила потішити вас обкладинкою до книги "Я завжди оберу тебе"!)
У сьогоднішньому уривку: Ділова вечеря, що перетворилася на поле бою. Ціна, яку доводиться платити за витримку. Момент, коли крижаний спокій Вейна Прайда дає тріщину. — Ну ж бо, лялечко, — мурликав
Вітаю! Сьгодні вийшли три фінальні розділи в книзі Санта для Сью. Різдвяно-новорічну історію завершено. Щиро дякую за увагу до цієї книги! Ваша підтримка надихала мене творити. Далі — лише більше. До зустрічі
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНапевно, коли все подано крізь романтизовану призму, то навіть крихта любові від персонажа з темними сторонами здається чимось ВАУ, і на все інше забивається. Хоч я й не фанат поганців — я фанат романтизації трагічності (у мене свій бзик)...
Я не прощаю.
Була спроба зробити романтичного кілера-аб'юзера, але не вийшло. Те, що неприпустиме у житті, не можу романтизувати у книжках.
Як і ритися в дитинстві/пубертаті сорокарічного лося, що отримав тяжку травму на все життя, бо в 18 його дівчина кинула, не цікаво.
Це мене сильно обмежує в сюжетах/характерах і я намагаюсь це змінити. Інакше мені ніколи не написати свого Теона Ґренджоя чи неймовірно прекрасного, найщемкішого і найогиднішого Зана дан Ґлокту.
Можливо, у фентезі це зробити легше, ніж в СЛР.
Між вигадкою і реальністю величезна прірва. Головні герої, які живуть у ваших, та інших історіях лише намагаються її зменшити.
:))) Я не люблю ,,поганців''. Мої герої при добрій перевірці виявляються ,,світлячками''. В житті теж не схильна романтизувати різних ,,хуліганів''. Мій типаж характеру - Рафал Вільчур із фільму ,,Знахар''. Тихо без пафосу живуть і роблять світ добрішим і красивішим. А в житті, багато чого прощаю, АЛЕ не забуваю (◠‿◕)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати