Додано
03.07.25 10:41:32
Чому ми прощаємо вигаданим героям
Чому ми прощаємо вигаданим героям те, чого не прощаємо реальним людям?
Він токсичний — але ми тремтимо від кожної його репліки.
Вона жорстока — але ми зачаровані її силою.
Він маніпулює, зраджує, знищує — а ми все одно хочемо, щоб вона пробачила.
Ми обурюємось у житті — і мовчимо в книгах.
Навпаки — виправдовуємо, шукаємо причини, риємось у дитинстві персонажа, аби зрозуміти його темряву.
Бо у вигаданому ми дозволяємо собі більше.
Бо там безпечно відчувати небезпечне.
То хто для вас був тим героєм, якого ви любили всупереч усьому?
І чи могли б ви пробачити те ж саме людині в реальному житті?
Розкажіть. Мені цікаво, де для вас проходить межа.
Міраж Ночі
69
відслідковують
Інші блоги
Вітаю, любі мандрівники Букнету. Сьогодні пишу вам не як автор, а як читач. Усі коли-небудь замислювалися, як це жити в системі, де кожен твій крок, професія і навіть почуття визначені ще в дитинстві? Де правила — це
Наконєц случився конєц страшной книги. Неожиданий для усіх поворот собитій. Конь попадає в очередну безвиходну сітуацію Хто ж побідить а? https://booknet.ua/book/kniga-strashna-b451445
Привіт любі. В мене назріло цікаве обговорення, і як ви вже зрозуміли, воно явно не про хороших хлопчиків. Ну добре, люблячі та правильні чоловіки це звісно прекрасно, але не в книгах. Ну принаймні не для мене. Пробувала
Хто пропустив - ще є час встигнути придбати зі знижкою дилогію, котру цілком можна читати нарізно: перша книга завершена - лиш натяк, що герої можуть ще собі пригод знайти. Друга - герої ті самі, справа - інша. Якщо вам до вподоби
Сьогодні в мене просто неймовірно емоційний день, і я не можу не прийти сюди, щоб розділити цю радість із вами. Мій новий сапфічний вестерн «Іскри диких прерій», який лише вчора стартував, вже встиг зробити дещо
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНапевно, коли все подано крізь романтизовану призму, то навіть крихта любові від персонажа з темними сторонами здається чимось ВАУ, і на все інше забивається. Хоч я й не фанат поганців — я фанат романтизації трагічності (у мене свій бзик)...
Я не прощаю.
Була спроба зробити романтичного кілера-аб'юзера, але не вийшло. Те, що неприпустиме у житті, не можу романтизувати у книжках.
Як і ритися в дитинстві/пубертаті сорокарічного лося, що отримав тяжку травму на все життя, бо в 18 його дівчина кинула, не цікаво.
Це мене сильно обмежує в сюжетах/характерах і я намагаюсь це змінити. Інакше мені ніколи не написати свого Теона Ґренджоя чи неймовірно прекрасного, найщемкішого і найогиднішого Зана дан Ґлокту.
Можливо, у фентезі це зробити легше, ніж в СЛР.
Між вигадкою і реальністю величезна прірва. Головні герої, які живуть у ваших, та інших історіях лише намагаються її зменшити.
:))) Я не люблю ,,поганців''. Мої герої при добрій перевірці виявляються ,,світлячками''. В житті теж не схильна романтизувати різних ,,хуліганів''. Мій типаж характеру - Рафал Вільчур із фільму ,,Знахар''. Тихо без пафосу живуть і роблять світ добрішим і красивішим. А в житті, багато чого прощаю, АЛЕ не забуваю (◠‿◕)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати