Додано
03.07.25 10:41:32
Чому ми прощаємо вигаданим героям
Чому ми прощаємо вигаданим героям те, чого не прощаємо реальним людям?
Він токсичний — але ми тремтимо від кожної його репліки.
Вона жорстока — але ми зачаровані її силою.
Він маніпулює, зраджує, знищує — а ми все одно хочемо, щоб вона пробачила.
Ми обурюємось у житті — і мовчимо в книгах.
Навпаки — виправдовуємо, шукаємо причини, риємось у дитинстві персонажа, аби зрозуміти його темряву.
Бо у вигаданому ми дозволяємо собі більше.
Бо там безпечно відчувати небезпечне.
То хто для вас був тим героєм, якого ви любили всупереч усьому?
І чи могли б ви пробачити те ж саме людині в реальному житті?
Розкажіть. Мені цікаво, де для вас проходить межа.
Міраж Ночі
159
відслідковують
Інші блоги
Якщо ви добре відчуваєте сучасні читацькі смаки у соц. мережах, розумієте, що чіпляє аудиторію, вмієте створювати короткі відео і вже ведете власний активний канал - цей конкурс для вас! Ми хочемо знайти людей, з якими зможемо
Друзі, у мене для вас новина! ❤️ Я розпочала публікацію своєї нової книги «АЇД». Це історія про Люду, яка майже пів року листується з чоловіком, що став для неї набагато важливішим, ніж просто співрозмовник. Вони мріють
Дорогі читачі та автори, щиро вітаю всіх із святом нашої свободи та незламності! Сьогодні особливий день, коли хочеться побажати нам усім внутрішньої сили, безпеки, віри у власні плани та спокійних ночей. Дякую кожному,
Привіт, друзі! Чому зміна локації — це завжди грандіозний стрес для мене? Коли довго сидиш у величній, холодній, гранітно-підземній естетиці Фортеці (де кожен крок відбивається луною, атмосфера просякнута прадавньою
У цей святковий день - знижки! Буду тобою володіти - Я казав, що тобі не вдасться сховатися, - стискаю подарований ним букет. Шипи завдають біль, але я навіть не кривлюсь. Страх заглушає все.
– Я й не думала. Я повернулася
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНапевно, коли все подано крізь романтизовану призму, то навіть крихта любові від персонажа з темними сторонами здається чимось ВАУ, і на все інше забивається. Хоч я й не фанат поганців — я фанат романтизації трагічності (у мене свій бзик)...
Я не прощаю.
Була спроба зробити романтичного кілера-аб'юзера, але не вийшло. Те, що неприпустиме у житті, не можу романтизувати у книжках.
Як і ритися в дитинстві/пубертаті сорокарічного лося, що отримав тяжку травму на все життя, бо в 18 його дівчина кинула, не цікаво.
Це мене сильно обмежує в сюжетах/характерах і я намагаюсь це змінити. Інакше мені ніколи не написати свого Теона Ґренджоя чи неймовірно прекрасного, найщемкішого і найогиднішого Зана дан Ґлокту.
Можливо, у фентезі це зробити легше, ніж в СЛР.
Між вигадкою і реальністю величезна прірва. Головні герої, які живуть у ваших, та інших історіях лише намагаються її зменшити.
:))) Я не люблю ,,поганців''. Мої герої при добрій перевірці виявляються ,,світлячками''. В житті теж не схильна романтизувати різних ,,хуліганів''. Мій типаж характеру - Рафал Вільчур із фільму ,,Знахар''. Тихо без пафосу живуть і роблять світ добрішим і красивішим. А в житті, багато чого прощаю, АЛЕ не забуваю (◠‿◕)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати