Свічки з ароматом улюбленого героя.
Закладки з цитатами, які болять.
Чашки, футболки, постери — частинки вигаданого світу, які можна потримати в руках.

Колись це здавалося фанатською примхою. А сьогодні — це продовження книги, тільки в іншій формі.
Бо ми хочемо носити з собою не просто ім’я персонажа — а відчуття, яке він залишив.
Це про дотик до вигаданого. Про матеріальність вигадки.

Але є питання:
 Чи завжди книжковий мерч має сенс?
 Чи варто створювати його для темних, психологічних романів, де більше болю, ніж затишку?

Особисто для мене — це класна ідея я користуюсь і закладинками і стікерами, також класно бачити фото персонажів листівками.

А що думаєш ти?
 Чи купував(-ла) б ти мерч за книгою, яка тебе зламала?
І який саме: свічку, листівку, футболку, браслет?

Розкажи, що хотів(-ла) б мати як памʼять про історію, яка тебе зачепила.