Він боявся її мовчання більше, ніж крику.

Він боявся її мовчання більше, ніж крику.
Бо мовчки вона ламала.
Спокійно. Без поспіху. Без жалю.

Вона не питала, чи йому зручно.
Вона просто розкладала його життя на частини — і збирала по-своєму.
Ніби чоловік — це не людина, а матеріал, з якого можна створити щось варте уваги.

А він…
Він ішов за нею, бо не міг не йти.
Бо вперше у житті відчував не жалість — а мету.
Навіть якщо вона — його кінець.

Це не роман про любов. Це роман про тих, хто вижив у темряві… і навчився керувати нею.

? «В обіймах влади» — читай на Booknet:
https://booknet.ua/book/v-obimah-vladi-b435838