Історія про історію.

Вітаю, шановні читачі. Сьогодні я хочу трохи потеревенити про мою нову містично-фентезійно-детективну історію "Загартовані легендою" і заодно нагадати про себе. Розпочну з цікавих фактів:

1. «Загартовані легендою» має цілком реальне підґрунтя, оскільки у своїй роботі мені дійсно доводиться опрацьовувати зокрема і заяви та додані до них документи, що стосуються перепоховання, а також готувати рішення та відповідно доповідати по них. І подібні заяви надходять не так вже і рідко, а обставини таких звернень точно заслуговують на те, аби про них написали, однак то вже на розсуд людей. 

Під час чергового аналізу документів, мені, власне, і пришла ідея щодо історії, в якій все розпочнеться з перепоховання.

2. Факт про «половини». Половина книги написана, половина героїв з'явилася лише в процесі написання (особливо слідчий Дмитро, його і близько не планувалося спочатку, я сама не зрозуміла, коли він раптом самовільно виринув на сторінках книги), половина запасів моєї кави випита під час процесу створення «загартованих», більш ніж половина імен героїв просто виникала в мене в голові (навіть Аскольд), хоча зазвичай я ретельно їх підбираю за своїми традиціями.

3. Багато легенд або ковальських звичаїв, про які я згадую чи ще згадуватиму в книзі – справжні. Про них я або читала, або ж чула. Але про це я розповім ще в одному блозі.

4. Ковальство. Все почалося з того, що близька мені людина обожнювала ножі та колекціонувала їх, а я на кожний день народження відповідно їх дарувала. Для цього мені треба було розібратися з різновидами сталі, з яких виготовляють ножі, а потім мене вже зацікавив і сам процес виготовлення (особливо візерунки з дамаску, це – щось неймовірне). А далі, як на замовлення, мені трапилось на очі ТВ-шоу «Між молотом і ковадлом», і все, від нього я вже не могла відірватися.

Трохи повернуся в часі. Я не відвідувала дитячий садочок, а до школи зростала в бабусі та дідуся в селі. Я пам’ятаю, як клепали коси, як робили горни в домашніх умовах для того, аби розплавити метал, а найстарші розповідали, як правильно виготовити підкови для коней.

Тож, мої дитячі спогади плюс сьогоденні захоплення спонукали до того, що мені захотілося трохи торкнутися теми ковальства і в моїй історії.

5. «Загартовані легендою» я спочатку писала для конкурсу, який тут і відбувався. Але на нього я так і не подалась, бо не встигла б вчасно дописати. Однак то лише на краще, адже і назва, і сюжет мені тепер подобаються набагато більше.

6. Найкоротший факт: один з моїх друзів має прізвище – Коваль, тож частенько жартує, що то все його чарівний вплив.

7. Факт-спойлер: я знаю, що серед читачів багато хто чекає на розкриття ще одного важливого героя книги – коваля Наума. Так, він цікава особистість, але з дууууже непростим характером. В житті я з такими чоловіками постійно сварюся, бо прямолінійність – це, звісно, добре, однак я все одно вважаю, треба фільтрувати, що і головне – як ти говориш. Наум, як ви вже зрозуміли, не фільтруватиме. Взагалі.

Знаєте, мабуть, у кожної авторки чи кожного автора є історії, які подобаються більше, якісь менше, мені мої «загартовані» припали до душі вже в процесі написання. Тому запрошую до знайомства з моєю новою історією. Сподіваюся, ілюстрація з Кароліною та Наумом тут додалася.

І наостанок ще кілька слів про «Ловців туманів». Я про них не забула, вони потихеньку пишуться, але там купа різних деталей, які не можна пропустити. Поки не скажу, коли планую почати викладати, однак книга вийде смачною на події. Гадаю, зможу здивувати, особливо головними лиходіями. От і маленький спойлер до другої частини Ловців: зловмисник там не один.

Дякую всім, хто читає, не забуває про мене, а також підтримує. Мені неймовірно важливо це і безмежно приємно. Бережіть себе і тримайте стрій))))

Ваша Саша.