Зараз я сама на цьому етапі, тому вирішила поділитися. Моя нова книга майже дописана. І знаєте що? Натхнення майже зникає…
По-перше, я її пишу вже досить довго. Це буде найбільша за обсягом книга з усіх моїх. І, чесно кажучи, мені вже трохи набридає. Я й не уявляю, як є автори, які можуть сидіти над одним романом по кілька місяців, не втомлюючись. Хоча, можливо, у них усе так само, як у мене: вони просто беруть паузу, дають собі відпочити, переосмислюють усе — і повертаються до тексту з новими ідеями.
Я помітила, що на початку писати завжди легше. Сторінка за сторінкою народжується ніби сама по собі. А ось коли підходиш до фіналу — починається затягування. Можеш не писати тижнями.
Але я зрозуміла одну важливу річ: не можна себе ламати. Якщо не хочеш писати — це нормально. Це не означає, що ти лінивий чи кидаєш справу. Просто потрібно дати собі час. Бо якщо через силу змушувати себе дописувати — результат буде штучним. І книжка втратить щирість і емоції.
Тому мій рецепт простий: дозволити собі паузу. Не мучити себе, не ставити ультиматуми. Натхнення обов’язково повертається. А з ним — справжній текст, який хочеться читати.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМоя Вам підтримка
розумію Вас, кінцівка завжди відчувається як борг, на відміну, від початку твору
потрібно викластись, аби гарно завершити твір, не перенасичити і не подати занадто стислим, цікавим, що лишає саме ту думку в кінці, яка відповідає задуму
ламати себе однозначно не можна, Ваша правда, пишіть, коли кличе перо, нема ніяких боргів чи обов'язків, є лише Ви, Ваше бачення і читачі, що чекатимуть оновлень із нетерпінням
бажаю душевної рівноваги і натхнення❣️
Кайла Броді-Тернер, Щиро дякую)
Вам також натхнення та успіху)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати