Глянцева брехня.

Вітання, творча спільнота!
Писати про це давно свербіло.
Днями відкрила книжку, а там знову Париж, як рожева вата!
Література — ніби й про правду. Але чомусь останніми роками вона перетворилася на глянцеву брехню.
Де реальний Париж зі смородом від Сени, втомленими арабськими жінками, які тягнуть візочки між щурів, протестами, сльозогінним газом, недоступним житлом і вічним культурним конфліктом?
Нам все частіше підсовують токсичні сценарії під соусом великого кохання. Стосунки, які в реальному житті тягнуть у психотерапію або могилу, тут видають за романтичну драму. Це не драма. Це треш.
Ситуейшн такого роду: він ревнивий, холодний, хитається на межі насильства, але вона бачить, що він добрий усередині. Та не добрий він. Він мудак. І не треба шукати в ньому глибину, якщо там лише дірка, в яку провалюється твоя самооцінка.
І от уже покоління дівчат вважає, що сильна любов — це коли боляче. Бо книжка так сказала. Бо авторка романтизувала аб’юз, бо так було драматичніше.
Та ну вас.
Пишіть чесно. Якщо герой — мудак, так і скажіть. Якщо стосунки — токсичні, не склеювати їх поцілунком під дощем. Якщо місто смердить, то дайте йому право бути справжнім.
У мене все!
Їжак ліг та здох))))
Ваша Ірма Скотт.

10 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Сергій Брандт
02.07.2025, 12:06:27

Ну, хтозна. В мене історія якраз відбувається в Парижі, і я не намагаюсь його якось романтизувати. Швидше навпаки. Це буденність, від якої не втечеш.

IRMA SKOTT
02.07.2025, 13:13:46

Сергій Брандт, Натхнення вам!

avatar
Дієз Алго
02.07.2025, 11:59:48

Підтримую! Я теж писала про втрату моралі і чесності в літературі. Звичайно, є певні сценарії, які використовують в рольових іграх ( домінування, насилля) але тому і в іграх, що жити так ніхто не хоче. А письменники, створюючи твір, який фактично є такою грою, забувають попередити, що це не реальний сценарій для реального життя. Що синець від удару болить не один день. Що приниження в реальності не має в собі нічого еротичного, а навпаки є незагойною раною. Що якщо ви дозволили витирати ноги об себе на першому побаченні, то в подальшому ніхто не стане вас поважати і не відкриє у вас ніяких "душевних скарбів"

IRMA SKOTT
02.07.2025, 13:12:54

Дієз Алго, Дякую за адекватність.

Ну... Реальний Париж у реальному житті, а якщо людина хоче трішки у щось комфортне та приємне зануритись?)

Так казки працюють, та і більшість жанрів і кіно, і книг... Окрім документалістики, хіба що. Умовності є всюди...

Я от люблю занурюватися у щось далеке від реальності. Казковий світ, де є тільки лагідне, добре, світле.

А про токсичні стосунки. Ми всі на словах розсудливі та розумні, а по життю... От покладіть руку на серце і скажіть, що ніколи у вас не було такого, щоб емоції рвали дах та примушували мозок мовчати :)

Так, мудак. Так, не добрий. Але - тягне.
То життя таке, то наша людська природа)

Всім нам інколи хочеться чогось гостренького, темного... Або навпаки... Казкового... То чому б не дати собі нагоди втекти подумки трішки?

Показати 5 відповідей
Ромул Шерідан
02.07.2025, 11:38:34

IRMA SKOTT, Цілком підтримую й розумію. Й це має право бути описано й сказано. Зрештою, у цьому, як це не парадоксально звучить — є свій шарм!))

avatar
Наталія Шепель
01.07.2025, 13:21:23

Не знаю, чому деякі дурепи вірять, що якщо таке є в книзі — то й у реальному житті можливо.
Мабуть, це через те, що вони мало або й зовсім не спілкуються з протилежною статтю. Не спостерігають, не аналізують їхню поведінку, не бачать, як усе виглядає без прикрас.
А ще — хочеться казки. І ще більше — бояться самотності.

Ось і читають книжки про "поганців", мудаків, аб’юзерів — і вірять, що їхній, мовляв, теж просто зранений, але в душі м’який і пухнастий. Що потрібно лише почекати, підтримати, врятувати...

А потім — стоять на мосту.
І казка закінчується.

IRMA SKOTT
02.07.2025, 10:03:11

Наталія Шепель, Література - це також вплив.

Згодна повністю ❤️❤️❤️

avatar
Олег Іващишин
01.07.2025, 14:43:11

Ото, дістало ))) Браво! Згоден.

avatar
Олеся Тиха
01.07.2025, 14:37:29

Ну чому б не романтизувати Париж))
У фентезі ж принцеси не какають, то нехай і в СЛР Париж не какає. Хоча в темному фентезі тільки цим і займаються.
А романтизація аб'юзу і справді шкідлива, як і відсутність суб'єктності і активності жінки взагалі у творах про вирощування її якимсь... чоловіком з бутончика у таку, як треба.

avatar
Оксана Павелко
01.07.2025, 14:00:23

Ну хоч хтось про це говорить в голос. Тому я майже нічого з СЛР або інших книг про босів та ...рнуху не читаю.

avatar
Ромул Шерідан
01.07.2025, 13:29:55

Ого! Правдиво! Аплодую)))

Інші блоги
Ціна сили
У більшості історій сила — це нагорода. У моєму світі вона майже ніколи не приходить без ціни. Мене завжди цікавило не те, як герой стає сильнішим, а те, ким він стає після цього. Бо справжня боротьба починається не тоді,
Як не сумно, але сьогодні – завершення книги
Коли настав час обирати — народжувати людську дитину чи відкладати яйце та висиджувати драконятко, ми з Нараком, порадившись із нашими драконами, обрали другий варіант. І через сім місяців вагітності я знесла яйце. Два
І ми знаємо чим все закінчеться...
Назаренко веде впевнено, але водночас дбайливо. Я почуваюся в його руках у цілковитій безпеці. Його пальці неквапливо погладжують мою спину, не дозволяючи собі нічого більшого. Але й від цих легких рухів я навіть через тканину
Чому «штиль» — це не історія про море
На перший погляд може здатися, що «Штиль» — це розповідь про людей, які опинилися посеред океану без вітру й надії. Але для мене море ніколи не було головним героєм цієї історії. Насправді його майже не існує. Море,
"Дотик Півночі" повертається
Мої вельмишановні читачі! Що три дні буде нова глава. Книгу майже дописано. Заплатила я за неї досить високу плату: чотири зуби полетіло, бо все пропустила через себе. Буде відбуватися багато чого. І не за горами весілля
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше