Тихої ночі всім, кому не спиться, і бадьорого ранку тим, хто читатиме це завтра і післязавтра теж. У мене все як у всіх: багато їм, мало сплю, нервую і агресую на русню. Перейду до головного: нова історія пишеться. Не так активно, як я собі уявляла, але результат вже тішить.

Події теж відбуватимуться у Системі Сиріуса (люблю я писати про інопланетян із людськими проблемами, що поробиш). Головна героїня -  блогерка-журналістка. Головний герой... Лишу інтригу і тільки скажу, що він ЗОХІ, який з’являвся Вам у “Мрійниці”. Подруга порадила написати, що ж мене спонукало сидіти по ночах за екраном ноутбука. Це складне питання. Надихнули інтерв’ю з людьми, яких перемолола війна. З тими, хто виграв не одну партію шахів зі смертю. Люди з великим серцем і титанічною силою духу. Їх хочеться обійняти і подякувати, допомагати й підтримувати. Ті, до яких не знаєш, як підійти, і чи треба їм взагалі моє бла-бла-бла в щоденній метушні.

Це мій спосіб сказати їм і Вам, що зламану частинку пазла можна відремонтувати, і навіть найтемніші ночі відступають перед сонячним світлом. Нехай у житті кожного це світло не згасає, бо десь на цій планеті є ті, заради кого варто жити.

P.S. Вийшло схоже на тост, але лишу так, як є. Буду на зв’язку. Чао-какао

С. Осте.