На галявині, де місячне світло торкається крил величного дракона, Еріка вперше бачить Тіамата справжнім.

В його погляді — не лише сила, а й тиха ніжність. Він чекав на неї крізь світи й виміри, бо вони — споріднені душі. Таємниці починають відкриватися: чому саме вона, навіщо була академія і чому він мовчав досі.

Але найбільше емоцій у словах, що змінюють усе:
«Цього разу я не втрачу тебе».

Прочитати та дізнатися що буде далі, можна за посиланням ;-)