Роман “отруєні зрадою” завершено!

Любі читачі!

Роман “Отруєні зрадою” завершено, він вже поступив у продаж.

Я писала його в дуже непростий для мене період, однак задоволена тим, що в мене вийшло.

Якщо ви ще не читали, то у вас тепер є можливість прочитати повну книгу.

AD_4nXe0gmwUUdQliyI7Nop8wzoOVePM0RP3BCxgsB7ZBRn8ps1XTkyK7ILEsE2Mcj2usL6oIOroYnEV1tQTZ1ajljsL2lqusrTrFqaPGw-lXbWsqqc5giw9rqS6bVohFG_YLminH_UlzA?key=w8JpAOGM_56uXDf7ga5NtA

Анотація

Після важкого розлучення я повернулася на батьківщину й отримала посаду головного архітектора в престижній будівельній компанії. Але директором філії виявився мій колишній – той, хто одного разу безжально мене зрадив.

Тепер він намагається вижити мене з роботи та знищити. Чи вдасться мені втриматися на заповітній посаді й до чого призведе наше протистояння?

AD_4nXedJdpxSGIfsoX8n6YesEb7xgTYEGYRvQIIQ41QAh_TeF1yx8KVBBgeTePxI2rbWnqpIYRIKUEasRwE244wTna1qbmNJKxJ0NOua0Gw682Ke-Z4TBhVmecNikbu50QB3Nmw4uh6tQ?key=w8JpAOGM_56uXDf7ga5NtA

Уривки

Всеволод не дивиться на мене, а щось гортає в папці з паперами. Я так і стою – не встигла сісти, а тепер не знаю, чи варто. Внутрішньо – на низькому старті, готуюся втекти.

– Чому заперечуєш? – дивується Яромський.

– По-перше, тому що ми точно не спрацюємося, – заявляє Рубан категорично. – Я в цьому впевнений на всі сто.

– Що так? Всеволоде, ти ці стереотипи мені облиш. У двадцять першому столітті живемо. Уже давно жінки й потягами керують, і в космос літають, і будинки проєктують, – Яромський по-своєму трактує негативну реакцію на мене. – Ти почитай резюме пані Ґросс. Вітренко бачив її роботу й ручається…

– Я не сперечаюся, що вона, – займенник ріже по вухах – мене з дитинства вчили, що про людину, яка стоїть поруч, непристойно говорити в третій особі, – може бути відмінним архітектором.

– То в чому справа? Що ще треба?

– У тому, що вона – ненадійна, може будь-якої миті підставити, на неї не можна покластися. Головний архітектор – одна з ключових фігур компанії, від якої залежить занадто багато, щоби брати на цю посаду людину, якій не можна довіряти. Та вона втече за перших же труднощів! Ви самі щойно говорили, що перед нами поставлені непрості завдання, які потребуватимуть максимум зусиль, віддачі та узгодженості, максимум надійності…

– Що це ти Катерині відразу діагнози поставив? У тебе рентген у голові чи телепатичний прилад? – глузливо запитує Яромський.

Імовірно, бос усе ще гадає, що проблема в тому, що я – жінка, а Рубан – звичайний сексист. Але все набагато глибше і гірше. Підступний зрадник, через якого моє життя колись полетіло шкереберть, хоче жити в упевненості, що він – чистенький, безгрішний, білий і пухнастий. А я своїм існуванням щодня буду йому нагадувати, що він – наскрізь гнилий.

 

AD_4nXdF7qIy3ZjdeuV9kPFQado_4i-MvPN9csLtAOg70P_spBQySg0M5MJpdlzJTOKXEyShmLFUDvdqTGXlT7nrpIOC5wJ9nLdDP_MLOGt0Xee4DnQ7QYKxl0KFKHGN2XC7Ri1eVqMmdA?key=w8JpAOGM_56uXDf7ga5NtA

– Я тебе не відпущу! – Всеволод заявляє категорично, ніби дійсно може мені заборонити.

Хочу обуритися, але в горлі клекоче біль упереміш зі сльозами. Слова тонуть у цій мішанині.

Я не хочу його бачити! Нехай він піде! Нехай усі зникнуть і дадуть мені спокій!

Але він наступає, змушуючи відступати, поки я не впираюся спиною в стіну. Я знову загнана в кут.

– Я тебе не відпущу! – повторює все так само безапеляційно, і тепер він зовсім близько. – Навіть не сподівайся!

Звучить як погроза. Ось тільки я його чомусь зовсім не боюся.

– Катюше, – його голос пом’якшується, стає майже ніжним, і від цього чути його ще болючіше. – Я все виправлю.

Його руки по обидва боки від моєї голови впираються в стіну. Сєва нависає наді мною, я відчуваю тепло його тіла. Запах туалетної води лоскоче ніздрі. Чоловіча сила тисне, оточує. Але не лякає.

– Я тебе не відпущу! – повторює знову і знову.

– Я не зможу, – у мене нарешті проривається голос. Хрипкий, зламаний.

Ні за що не зможу повернутися в офіс. Не зможу дивитися їм в очі. Не зможу удавати, що нічого не сталося.

– Я допоможу. Я все зроблю…

Господи! Що тут зробиш? Час не повернеш. Пам’ять не зітреш. Хіба він не розуміє, що це кінець?

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Дуже емоційна історія кохання! Дякую за Вашу працю!!!

Аля Морейно
30.06.2025, 13:02:29

Людмила Ковалевская, Дякую)

avatar
Даніка Рейвен
29.06.2025, 21:56:10

Вітаю з завершенням ♥️♥️♥️

Аля Морейно
30.06.2025, 13:02:25

Даніка Рейвен, Дякую)

avatar
Неонила Адинец
29.06.2025, 20:39:21

Неймовірна історія...купуйте, читайте..і емоціі вам забезпечені...не пожалкуєте

Аля Морейно
30.06.2025, 13:02:20

Неонила Адинец, Дякую)

Інші блоги
Заучка, темні справи і дуже поганий хлопець
Пристрасті, ревнощі та кохання живуть не лише на сторінках жіночих романів. Давно я не згадувала про свою Академію та її героїв, а там, повірте, іскри летять не слабше, ніж у найгарячіших історіях! Візьмемо хоча б Вірею.
За завісою...
Розповім про деякі цікаві (можливо, не дуже) факти щодо процесу створення темного фентезі «Гармонія». 1. У мене велика проблема із тим, щоби придумувати імена персонажам та назви книг. При публікації я зіштовхнулась
Космічні врата
Сіту вже вивела зображення із зовнішніх камер. На екранах розгортався краєвид на Врата. Точніше, не так — на ВРАТА. Це була гігантська споруда, що висіла в небутті й освітлювалася холодним світлом місцевої зорі Сигми-Рьярд.
«ціна репутації» - написано. І мені є що сказати❤️
Сьогодні я поставила останню крапку в цій історії. І хочу поділитися кількома думками про те, яким виявився для мене цей письменницький експеримент. По-перше, знімаю капелюха перед авторами детективів!❤️ Коли
Гості, гості)))
Вітаю, мої чудові ♥️ Одна чудова авторка, яку із задоволенням читаю, а саме Марія Залевська, ввела цікаву рубрику - походи книжкових героїв у гості одне до одного. І я її безсовісно позичаю))) А отже, завтра Кай
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше