Вирішив викласти щось кумедне, поки сиджу над сюжетом. Ідея з'явилася після того, як мій друг, скинув мені відео , як я виглядаю коли пишу. Виявляється, у мене там самий справжній монолог з купи жартів))) А Я ЦЬОГО НАВІТЬ НЕ ПОМІЧАЮ!) Тому вирішив написати щось кумедне:
"День письменника ФІЛЛА: 1 глава із книги “Хроніки Затяжної Прокрастинації”
або як я намагався написати сцену і закінчив, видавши дракониху заміж
06:00 — Прокидаюсь із криком “ЦЕ НЕ КАНОН!”
Сон: дракон їсть гнома.
Прокидаюсь в холодному поту.
Реальність: кіт сидить на ноуті, наче охороняє сюжет.
— Ну що, Філл…
— Не падай духом…
— Ти сьогодні точно напишеш шедевр.
— Або знову 17 разів видалиш пролог.
07:00 — Ритуал пробудження великого епіка
Сніданок: 3 яйця. 1 думка: "А може головний герой — яйце? Але пророче. І з бронею."
В голові сцена:
“Темний маг знімає каптур... під ним інший каптур. Під ним ще один. Під ним — мама.”
(Це глибоко. Напишу потім.)
08:00 — Після того як вмикнув музику на всю квартиру - пишу перше речення. Вже добре.
“Елдран стояв...”
Пауза.
- А чого стояв? Де стояв? Чого не сидів?
Переписую:
“Елдран... лежав.”
“Елдран... завис у повітрі в позі лелеки.”
“Елдран... відправив усе в дупу й пішов за кавою.”
- Філл, зосередься! Це ж твій головний герой, а не водій маршрутки!
09:00 — Пошук натхнення. Починається ритуал 6 вкладок.
-
“Синоніми до слова ‘темрява’”
-
“Як працює лава?”
-
“Що таке ‘епік фентезі’?”
-
“Скільки коней витримає дерев’яний міст?”
-
“Чому я кричу у подушку?”
-
YouTube. Випадково. Відео: “Кіт їсть драбину”.
Я дивлюсь 12 хвилин.
10:00 — Починаю битву...
“Поле бою. Тишина. Напруга. І тут… вибух!”
- Словесний. У мозку.
Сцену битви я писав 2 години. В результаті:
-
Один гном вмер від сорому.
-
Орк загубив сокиру й почав кидатись бубликами.
-
Дракон переплутав сторону, і тепер працює в шкільній їдальні.
11:30 — Перерва. Бо мозок відмовився співпрацювати.
Сиджу. Їм печеньку.
Печенька нагадує мені мага. Бо теж розсипається, коли хтось щось запитує.
Пишу сцену зустрічі героя з богинею:
— Ти — обраний, Елдране.
— Я?
— Ну, не ти. Але інших нема.
12:00 — Романтична сцена. Ха-ха, зараз буде красиво... ні.
— Елдріса... я кохаю тебе, як дракон кохає глінтвейн.
— А я тебе, як гном — стабільність.
*Романтика — на рівні салатної ложки.
Пишу поцілунок.
Виходить бійка.
Залишаю як є.
14:00 — Повертаюсь до сцени з магічним артефактом
“Куля Вічного Світла горіла в руці Елдрана…”
Я читаю — і розумію:
це третя куля, що горить у третій руці. У нього нема стільки рук.
Записую в зошит: “Додати багаторуке прокляття. І не забути, що він тепер трохи кальмар.”
16:00 — Глобальна перевірка сюжету
— У 3-й главі Елдран правша.
— У 5-й — лівша.
— У 7-й — він пес.
— У 9-й — його нема.
— У 10-й — він розповідає про свою смерть.
— У 11-й — це був вже не він.
Сюжет — це як «Дженга», але всі бруски з вазеліну.
18:00 — Пишу пророчий монолог.
— Коли зійдуть три місяці,
і сивий вітер заспіває в трубі,
і дух з лівого підземелля з'їсть йогурт…
тоді настане... розділ 27.
- Мудро? Так. Зрозуміло? Ні. Але звучить так, ніби я знаю, що роблю.
20:00 — Підсумки
-
Написано: 1,5 сцени
-
Видалено: мораль
-
Додано: 4 дракони, 2 гобліни, 1 кентавр-сомельє
-
Голова: гуде
-
Серце: пишається
-
Печінка: просить перерву.
— Ну що ж, не падай духом, Філл…
— В тебе все іще 134235610987653478265432156 тисяч сторінок
— І нова сцена, де головний герой прокидається і каже:“Хто я? І чого я в шкаралупі?”
— Це буде нова арка. Назву її: "Яєчна ера".
Більшість фраз тут, справді були на тому відео!)
А як процес написання виглядає у вас?)
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗавдяки тобі і цьому блозі, я надихнулася, написати подібний болг)
Fill, Дякую))
У мене все закінчується поглядом на годинник і розумінням того, що вже обід, а дитина без обіду... і гуп-гуп, бум-бум... топ-топ...
Мені сподобався цей блог! ;)
Весела Цибулинка, Як весело!) Дякую за коментар!)
Ого, ты молодец, в мене не так, по іншому)
Fill, Читаю книги інших авторів, дивлюся фільми чи анимє, роблю мозаїку чи картини по номерам, або музику слухаю.
Одного разу я коли на роботі убирала, придумала назву для книги, і візуально про що має бути книга)))
Але я ще поки не почала їх створювати так як потрібно закінчити настав книги, проте назви майбутніх книг записані в нотатку)))))
Я просто відчула себе очевидцем великого епічного акту творення… і випадкової кулінарної битви з печенькою-магові!
Цей блог — це шедевр! І я навіть не знаю, що саме мені більше сподобалось: Елдран з трьома руками, дракон у їдальні чи романтика на рівні салатної ложки
Я під час читання: "Так, так, оце я, тільки без кота... або ні, він теж є. І лежить на клавіатурі. Як камінь долі."
Особливо зачепила сцена, де герой прокидається й каже: “Хто я? І чого я в шкаралупі?” — будь ласка, зроби з цього окрему книгу. Назва «Яєчна ера» має всі шанси стати новим жанром
Дякую за сміх і натхнення! Тепер я офіційно прокрастиную з усвідомленням.
А писати фентезі — це ж теж ритуал… тільки трохи схожий на закляття третього рівня, яке щоразу спрацьовує по-іншому
Роксанна Поп, За закляття, влучно сказано)
Цілий день, присвячений роботі над книгою? Можу лише мріяти про таку розкіш. Для мене писання — це радше хобі, а на хобі, як відомо, рідко вдається знайти достатньо часу. Щоденні справи, турботи — все відтягує на другий план. Хіба що можу щось занотувати в записнику телефону, якусь ідею чи коротку правку.
Мій «письменницький час» зазвичай починається після дев’ятої, а то й десятої вечора — і триває доти, доки сон не бере гору. Саме тоді народжуються найцікавіші ідеї. Я користуюся підступною особливістю мозку: щойно лягаєш спати, як у голову лізуть десятки думок (інколи дуже дивних), і я намагаюся спрямувати цей потік у творення історій.
Удень можу викроїти хіба що пів години на редагування написаного, бо те, що народжується вночі, зазвичай рясніє помилками. Та головне — вловити суть, впіймати ідею. А вже вранці, коли натхнення дрімає, можна спокійно все підчистити.
Отак і пишу — уривками, ночами, але з душею)
Наталі Лев, Це виключно на вихідні в мене такий відрив)) Зазвичай пишу зранку)) Дякую за коментар!!!
"Пишу поцілунок. Виходить бійка. Залишаю як є" — як же життєво :)
А я називаю своє написання книг "чортове колесо". Спершу вигадую сюжет та персонажів, бажано на дві книги вперед і з готовим фіналом (він ще сто разів зміниться). Далі розбиваю сцени на розділи й деталізую опис того, що буде в них відбуватися — такий собі скелет історії чи план написання. Так на всю книгу. Тільки після цього починаю нормально писати. У процесі написання майже не редагую попередні розділи (хіба що вношу маленькі сюжетні правки). Поставивши останню крапочку, залишаю твір на, так би мовити, ферментацію. Через невизначений термін (від тижня до пів року) перечитую все, виділяючи слабкі місця/сюжетні діри/інфодампи тощо. Обов'язково з самобичуванням та бажанням усе видалити. Тоді беруся за нове коло — редагування. Ось тут іноді закручує так, що через всю історію проходжу стільки разів, що починає нудити. Саме тоді й уважаю, що вже можна зупинитися, і починаю публікувати книгу.
Ось такі абрикоси в моєму саду)))
А ще треба не забувати про купу додаткових файлів із світоустроєм, описом персонажів, про зображення, карти та просто нотатки фраз, що випадково приходять у голову. Словом, не знудишся)
Поліна Ташань, "А ще треба не забувати про купу додаткових файлів із світоустроєм, описом персонажів, про зображення, карти та просто нотатки фраз, що випадково приходять у голову. " - Просто копія того що твориться на моєму робочому столі!) У мене документів з нотатками в 15 разів більше ніж документів з книгами!) Дякую за коментар!)
Прикольно вийшло)))
Анжеліка Вереск, Дякую за коментар!))
Пишу спочатку в чернетці. Потім переношу все написане в ворд документ. Коли переношу то й редагую. Після того ще кілька разів проганяю вище написане в декількох програмах і вуаля. У мене написана книга.
Іноді, пишу під музику. Читаю і дивлюся багато про місця де у мене відбуваються події).
Полiна Крисак, :)
Прокрастинація, внутрішній монолог, яйце-пророк і багаторукий Елдран — звучить як звичайний ранок у голові письменника, який випадково створив культову богиню з лісу, а потім три дні думав, чи вона взагалі існує.
До речі, моя Елін підозріло мовчала останні сцени — тепер думаю, може, вона теж десь на кухні з драконом готує глінтвейн і переглядає відео з котами.
Дякую за сміх і за нагадування, що навіть хаос — це частина магії. Іноді з хаосу народжується арка. Або омлет.
DEKLIN, Це було вишукано!)) Дякую, ви теж мені підняли настрій!) І арці таки світить бути омлетом)
Хоч чийсь блог і підняв настрій — дякую! )
Наталія Шепель, Дякую за коментар, дуже приємно!)
я похіхікала, фрази круті, навіть якщо і з відео. в мене процес йде не так сумбурно, але опис Вашого процесу справжній витвір мистецтва
Maximilian Robby, Хаха, на відео там ж теж я був, так що, все точно про мене) дякую за коментар!)
Йой-йой-йой-йой... Подібне тільки навпаки)))
Romul Sheridan, Зрозуміло!) Нарешті дійшло!) Якщо подумати, ви дійсно дуже активний користувач Букнету!) Дякую за коментар!)
Дуже прикольно насправді)
Чарівна Мрія, Дякую!))
Кумедно і, як завжди, геніально! Обожнюю твій стиль письма. ♥️
ЛЄНУАР ЛЮМ’ЄР, Дякую!)
О, цікаво було почитати❤️ У мене щось схоже, хоча й пишу СЛР☺️ Іноді сцени даються важко, тож я переписую їх. А буває, що таке напишу, то хоч стій хоч падай. І думаєш собі, де були мої очі, коли це писалося✨️
Анжеліка Горан, "І думаєш собі, де були мої очі, коли це писалося" - У мене скоріш за все в нотатках до якоїсь комедії з елементами драми, де гном випадково одружується з ельфійкою, в якої вже 4 дітей) Дякую за коментар!!)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати