Жінка, яка надихає

Кожна з нас хоч раз у житті дивилась на когось і думала: «Я хочу бути нею. Або хоча б витримати, як вона».
Не через красу. Не через славу. А через щось глибше — внутрішню силу, яку не завжди видно, але завжди відчуваєш.

Ця жінка може бути вигаданою. Може бути історичною. А може — тією, хто варить каву поруч на кухні й ніколи не скаржиться, навіть коли світ сиплеться під ногами.
Сильна жінка — не завжди та, що керує іншими.
Сильна — та, що тримає себе. І не втрачає людяність, навіть коли всі обставини кажуть: “опусти руки”.

Для мене надихаюча жінка — це тиша з присмаком сталі.
Не та, що змагається. Та, що вже перемогла — себе, свої страхи, і тепер дивиться на світ спокійно.
Але це не холод. Це глибина.

Сильна жінка може бути вразливою. Може любити, підкорюватись — але ніколи не втрачати себе.
Її важко збити з курсу, бо вона не пливе за течією. Вона — течія.

Я надихаюсь такими образами. Вони є в книгах, у фільмах, у житті. Вони — не голосні, але про них пам’ятаєш завжди.

А хто твоя жінка сили?
Хто, на твою думку, несе в собі ту енергію, яка змушує повірити, що все можна витримати — і вижити?

Пиши в коментарях — образ з фільму, книги, історії або твого життя.
Можливо, саме вона — твоя героїня.

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Повертаюсь до вас!
Друзі, я знову на зв’язку. Жива, ціла і нарешті з можливістю писати ці слова без ліхтарика й пошуку мобільного інтернету. Хочу щиро вибачитися за таку довгу паузу з продами. Майже п’ять днів я була повністю без світла
Скорочуючи дистанцію. Моя новинка
Друзі, запрошую вас в свою новинку: Скорочуючи дистанцію Він – холостяк і запеклий бабій, в картину життя якого абсолютно не вписується родина. Вона – випадково трапилася йому на шляху. Красива, тендітна, ще й
Пишу свою першу книгу!
Всім привіт! Хочу поділитися - починаю випускати свою першу книгу "Підпалітні". Це темне фентезі про двох центроподібних істот, які живуть у рабстві. Житняк та Лісна мріють про свободу, але їхнє життя - постійна боротьба
Згадка
Важко хоронити друзів. Важко хоронити батьків. А ще важче після цього намагатись хоч чомусь радіти... Найкраще, мабуть, просто щось робити. Для когось. Або хоч для себе. І цьому дуже допоможе творчість. Хай це буде щось смішне.
У світі снів
Вітаю ✨ Гадаю, в кожного є сни, які запам’ятовуються й залишаються в пам’яті як частинка життя. Іноді так хочеться поділитися враженнями від побаченого — ніби порекомендувати фільм чи книгу. Але приходить усвідомлення:
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше