Доброї ночі, мої любі читачі!)

Ділюсь з вами цікавим моментом! Та невеличкою візуалізацією героїв:" Напівкровка" :)

Він був обмотаний по саму шию, але виглядав спокійним та навіть вдоволеним – бинти страшенно терли ще відкриті рани, а бальзам заспокоював і знеболював, що в купі з іншим мало страшенний снодійний ефект. Дуже сильно вдарив той факт, що він не спав декілька днів. Клаус, побачивши це швидко побажав гарних снів та ретувався з кімнати. Рейтану вистачило сили тільки на те, щоб влягтись на ліжко та обійняти Таера зариваючись носом в його м’яке хутро. Чогось поруч із ним Рейтан відчував спокій, напевно це через те, що від нього пахло лісом та сонцем, а ці два запахи завжди були його життєвими товаришами більшу частину життя. Щільніше обійнявши Таера, Рейтан і не помітив як заснув, вперше за багато днів йому не снились жахи, уві сні його чекали безкраї ліси, що пронизувались яскравим сонячним світлом, що дарувало тепло і спокій…

Посилання на книгу: ТУТ

Спокійної ночи на мирного неба!