Додано
26.06.25 19:01:37
А що відчуваєте ви, коли закінчуєте книгу?
Щойно я завершила свій перший роман «Оберіг для мене» і тепер повільно видихаю✌️. Мабуть, маю відчувати якійсь емоції, але поки не відчуваю нічого. Ні, ну є задоволення від якісно зробленої роботи, але аж такого захвату немає.
Мабуть, я трошки шокована все ж таки☺️.
Цікаво, а як у інших це відбувається? Що ви відчуваєте, коли публікуєте останню главу?
Ангеліна Соломка
119
відслідковують
Інші блоги
Привіт, мої чарівні! Пам'ятаєте мою сповідь про те, що пишу фентезі замість походів до терапевта? Ваші відповіді були такими щирими, що я перечитувала їх не раз) І як я обіцяла – хочу процитувати одну з вас. Вона написала
❤️ Play With Fire ❤️ Мій перший дарк-роман стартував. Це історія, де межа між пристрастю та страхом дуже тонка... Цей текст став викликом для мене, адже ідея прийшла з мого сну. Настільки хвилюючого й реального,
Добрий день) Прода на книгу “Валентинка в моїй голові”. опівночі. Сьогодні у всіх нас був нервовий день, тому тримайте трохи затишку і кілька промо. Цитата: — Все ще боїшся мене? — тихо запитав він. «Скоріше
⭐У кожному з нас живе тиха магія. Не та, що вимагає заклинань чи ритуальних предметів, а та, що народжується з глибин серця й думки. Це світло, яке ми носимо всередині, здатне перетворювати темряву на шлях, а сумніви
Або герої, які намагаються не здохнути. Знайомтеся: Нік і Гарік. Один — цинічний найманець, який вважає себе «лейкоцитом» у гниючому тілі світу. Інший — «мовчазний ірландець», який насправді важить
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВідчуваю себе в "О, слава богу, нарешті допер цю книгу, тепер лишилося ще 15842 плани книг, які були створені з одного речення, що прилетіло мені в голову, поки посуд мив" стані, особливо після того, як книгу писав, тільки задля 1 сцени, яка конче мала бути новою книгою!)
Яке гарне запитання) Спочатку я просто «горю» від кількості ідей у голові і бажанні якомога швидше їх записати. А коли розумію, що книга підходить до свого логічного завершення, стає сумно. Адже за той проміжок часу, я встигаю привʼязатися до своїх героїв, немов вони не вигадані, а справжні люди.
Коли публікую останній розділ я відчуваю лише сум і спустошення. Всі емоції вже пройдені в процесі написання імвкладені в книгу.
А я відчуваю спустошення..))
Romul Sheridan, Тоді ок ♥️
Вітаю! Я не авторка, але дуже чекала останню главу та епілог! На одному диханні! Чудовий роман
Інна Юрєва, А я й не здогадувалася, що хтось чекає! Дякую, що чекали і дякую за ваші враження!
Задоволення від завершеного шедевру. А потім -- обдумування, про що буде наступна книга)
Сергій Брандт, О, у вас детективи! Це рідкість тут. Приємно познайомитися♥️
Кайф! Відчуваю кайф! І вас вітаю))))
Чарівна Мрія, Прийшло й мені нарешті)) Дякую♥️
Гордість за себе. Ейфорія. Сумую за героями... Потім хочеться взяти відпустку та дати відпочити мозку...Але він сам не хоче . Пахне нові ідеї і кажи: пиши! Скільки роботи ще!!!)))
Марина Мелтон, За героями мені не сумується, бо буде другий. Щось типу гордості вже відчувається, через дві години))
Мені навпаки сумно
Олесь Король, ♥️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати