Я не очікував, що втома буде такою… щасливою.

Вітаю, любі поціновувачі прекрасного!

Продовження вже на сайті "Мій бос - мій гріх"

Уривок нового розділу:

“Як мені добре. Як спокійно. Я дихаю біля неї. 

   — Джуліє, — я шепочу їй на вухо, — знаєш, чого я ніколи не очікував?

   — Чого? — її голос м’який, трохи сонний.

   — Що втома буде такою… щасливою.” 

AD_4nXdOusbKlw5cGae6U2c-qJwdP2PJKHEzCX9IjypgG5pOKD8xWRxxR8t9boUFkQ2uJhVPss3XWLxSyqz6ijOiLsbq87P1dHEyea09L_kyXH4Zy4IkUrmuILzf5CibFYRalm4gv-LwKQ?key=fW86PbX8N_6KmaTKs-ef5Q

 

Підписуйтесь на СТОРІНКУ БУКНЕТ щоб до вас постукали гарні новини)

І ось сюди, щоб першими смакувати уривками та візуалом грішним і дуже грішним ТЕЛЕГРАМ КАНАЛ

Ще один телеграм (тріо авторок) 

Мирного неба!!! Героям Слава!!!

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Тетяна Авогадро
26.06.2025, 13:45:24

От що значить "своє"!
Дякую! Натхнення!

Показати 2 відповіді
Тетяна Авогадро
26.06.2025, 23:00:32

Анна Харламова, Дуже дякую! Навзаєм!

avatar
Лілія Пісня
26.06.2025, 16:58:46

Неймовірна книга. А ця глава мене дуже розчулила. Гарно та чуттєво. Ви майстер слова.

Анна Харламова
26.06.2025, 22:50:51

Лілія Пісня, Дякую, безмежно дякую ❤️❤️❤️

Інші блоги
Невже все пропало?
Я вже прямувала до одного з адміністраторів, щоб теж скористатися їхніми послугами, коли двері одного з трьох ліфтів на протилежному кінці вестибюля розсунулися. І я відчула себе так, наче під моїми ногами розверзлася
Відверта розмова з батьком…
Чому ж тоді Матерія живе в мені? — панічна думка обпекла мій розум. — І чи вона колись так само зникне від мене? Чи забере мою власну магію Землі і мене? — Але була й інша сторона, Кайє, — голос батька раптом
Спокуслива магія тіней ☽◍☾︎
Прийшов вечір, а з ним і магія тіней ʕ⁠ ⁠ꈍ⁠ᴥ⁠ꈍ⁠ʔ ✧˖°. ⋆ Зазирніть у цю темряву разом з новим розділом «Їх розлучила Смерть». Це той випадок, коли аудіоформат у виконанні майстрині оповіді Ірини
"Будинок, що їсть імена" — візуали до розділів ❤
Книга тепер має ще більше атмосфери ? Я дуже люблю, коли історія живе не лише в тексті, а й у деталях: у світлі з прочинених дверей, у старих сходах, у погляді героїні, у предметі, який раптом виявляється важливішим, ніж
Один ритм на двох. Подяка та красивий візуал
Сьогодні я хочу щиро подякувати за дві нові рекомендації до нашої історії «Один ритм на двох» чудовим авторкам Анні Лінн та Асеї Мітрель! Спасибі за підтримку моєї творчості, це дуже зворушливо й приємно! А
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше