Ця книга народилася з потреби розповісти історії, які живуть у серці — про любов, пошук себе, сімейні зв’язки та тихі моменти, що змінюють усе. Пишучи про Вікторію, я хотіла передати, як важливо слухати себе, навіть коли відповіді здаються далекими. Її подорож — від затишної кухні в Запоріжжі до вуличок Риги — це шлях до примирення з минулим і прийняття себе.

Книга присвячена всім, хто шукає своє місце в світі, хто намагається розібратися в сімейних таємницях чи знайти гармонію між мріями та реальністю. Я писала її, щоб нагадати: кожен крок, навіть маленький, наближає нас до дому — до себе, до рідних, до любові. Через Вікторію та її історію я ділюся теплом, яке знаходжу в простих речах: запаху кави, дитячих розмовах, музиці, що звучить у потрібний момент.

Для мене ця книга — не лише історія, а й розмова з читачем. Вона про те, що ми всі — трохи Вікторія, трохи Антоніна, трохи Віктор. І що наші історії, написані олівцем.