Він запропонував одружитися не тій жінці…

Друзі,

Сьогодні на книгу «Під тиском обіцянок» діє приємна знижка.

Це історичний любовний роман епохи Регентства, події якого відбуваються у 1816 році.

І зараз пропоную вам ознайомитися зі сценою, яка пов’язала долі героїв:

– З моєї провини ви втратили чоловіка. Діти ростимуть без батька, – мовив лейтенант. – Я хочу вам допомогти. І тому прошу вас вийти за мене заміж.

– Я не…, – почала жінка, але Кенсінгтон її перебив.

– Вислухайте мене, перш ніж відмовляти, – попросив. – Місіс Сандерс, я ціную і дуже вдячний за вашу великодушність. Ви кажете, що вам нічого мені пробачати. Однак, якщо відкинути всякі «раптом» та «можливо», це я винний у смерті вашого чоловіка. І я готовий нести відповідальність за його сім’ю.

Звичайно, я міг би дати вам гроші, яких ви очевидно дуже потребуєте, хоча й посоромитесь попросити у мене. Але шлюб – набагато кращий варіант. Для нас всіх. Якщо ви, всі четверо, – він поглянув на Люка, що спав на її руках, – будете біля мене, то я дбатиму про вас. У вас буде над головою дах, що не протікає. Каміни палахкотітимуть. І у цукерниці буде цукор до чаю. Ви матимете служниць. Я видаватиму вам гроші на шпильки. Для дітей найму найкращих вчителів, а згодом відправлю їх вчитися у хороші школи. І…

– Я не можу вийти за вас заміж, – вставила Енн. – Я не та, за кого ви мене прийняли. Адам – це…

– Я знаю, – не дозволив їй договорити. – Адам – кохання усього вашого життя. І я не претендую на його місце, ні у вашому серці, ні на подружньому ложі.

Як тільки він це проказав, то побачив, як густо почервоніла жінка. Тож взявся пояснювати:

– Поранення зробило мене неповноцінним чоловіком. Я не відчуваю бажання. Не можу мати дітей.

Зізнатися у цьому було не просто. Дотепер лише лікарі знали про його чоловічу неспроможність. Рідні та слуги певно здогадувалися. А тут Зак нарешті виразив свій біль словами. Раніше гадав, що розказати комусь сторонньому про це буде соромно та ніяково. Але зараз відчував спокій. Бо досі говорячи про шлюб, бачив страх в очах Аннабель. А зараз вловив полегшення.

– Ми з вами не станемо повноцінними чоловіком та дружиною. Але мені потрібна здорова та розумна жінка поряд. Ми можемо бути друзями, що живуть у суміжних спальнях. Господи, та ми й не бачитимемось. Аристократичний шлюб не передбачає тісного спілкування чоловіка та дружини. Щодо дітей…, – Зак зітхнув, – я буду їм люблячим та справедливим батьком. Прошу, не позбавляйте мене радості батьківства, – додав, коли побачив сумнів в її очах. – То ви вийдете за мене?

– Я вийду за вас заміж, – тихо проказала.

Почувши це, Зак не стримав радісної усмішки.

– Я обіцяю, що зроблю вас щасливою, – мовив.

Щиро запрошую до історії тих, хто чекав на знижку)