Продовження історії Мішель та Костянтина

Привіт, дорогі) 

Наступний розділ книги ПОДИХ 2 (не) Моя Мішель уже сьогодні о 20.00

Приємного читання)

Намагаюся зв’язатися зі службою таксі, як чую...

• Ей, красотка.

На горизонті з’являються два хлопці, зовнішній вигляд яких не викликає довіри.

• Чого така краля без охорони?

Починають кружляти навколо мене, як акула навколо жертви. В під’їзд сховатися не варіант. Втекти не встигну. Навіть газового балончика з собою немаю.

• Ми можемо поохороняти тебе якийсь час... – один вишкірюється.
• Ага. По черзі. – гигикає інший. – Або одночасно. Як захочеш.

Горло стискає невидима холодна рука. Коло все вужче.

• Вам краще зі мною не зв’язуватися. – намагаюся не показати тривоги. – Мій вітчим Воронівський.
• Ой, як страшно. – той що вищий ляскає мене рукою по дупі.
• Ну то де твій татусь? – регоче інший і хапає мене.
• Допоможіть! – верещу на весь голос намагаючись вирватися.
• Не так швидко, красотулька. – затуляє мені рот боляче хапаючи за груди.

Паніка не дозволяє скористатися прийомами самооборони, які колись вчила.

В наступну мить яскраве світло б’є мені в очі. Поруч зупиняється мотоцикл.

 - Відпустіть її!