Вітаю, мої любі поціновувачі прекрасного!

Він відпустив її, щоб зберегти. Але доля знову повертає їх в дім, де все почалось. Під дощем, де колись був їхній перший поцілунок - вони отримають шанс на останній.

“Поцілунок під дощем” - це історія про перше кохання, яке не зникає навіть після семи років мовчання.

Одне літо вони належали тільки одне одному. Дім біля озера, дощ, шалене бажання і поцілунки, від яких паморочилось у голові. Вона вірила в нього усім серцем. А він... покинув її. Без пояснень. Без шансів. Без права на відповідь.

Але правда ніколи не була простою.

Джой думала, що вона була лише літнім захопленням. Вона намагалася жити далі, та не змогла забути.

А Лео… Лео кохав її всі ці роки. І досі кохає.

Він відпустив її, думаючи, що так захистить. Але зараз доля знову зводить їх разом - у тому самому домі, під тією ж зливою, серед спогадів, які досі болять.

Він - чоловік, який втратив її, аби зберегти.

Вона - жінка, яка вчиться довіряти знову.

А дощ - знову стає свідком, як розбите серце може ще раз забитися в унісон.

Це не просто роман. Це друга спроба, за яку варто боротися - навіть якщо болить.

Уривок:

“— Дякую. 

   — За що? — я чув чисте здивування в її голосі.

   Джой задерла голову і подивилась мені в очі. Я обережно пестив їх плече кісточками пальців і дивився на неї.

   — За те, що розумієш мене. За те, що я тут… За те, що не задаєш запитань і не вимагаєш від мене відповідей, - бо від них мені хочеться кричати. Я знаю, що я тобі не пара. Ти не зрозумієш… але це так і є. Але, я егоїстично сьогодні хочу бути тут і хочу щоб ти мене обіймала. І хочу обіймати тебе. — Джой тулиться ще дужче, закидає ніжку на моє стегно і знову потирається обличчям об мої груди. 

   — Сьогодні я не вимагатиму інтиму, але не обіцяю, що я буду така ніжна завтра… тож… 

   Я усміхаюсь, а потім навіть сміюсь. Вона спеціально це робить. А я закохуюсь все більше. Очі щипає, але я ніколи не дозволяв собі плакати. І зараз не буду. Хоча це титанічні зусилля. Я обіймаю Джой, беру її підборіддя двома пальцями і роблю так, щоб вона подивилась на мене. 

   — То ти посягаєш на мою невинність?

   — Треба щоб ми були квити.

   Сміюсь, а потім цілую її в усмішку і в мені розливається тепло.”

Новий розділ, неймовірно чуттєвої, ніжної книги, де двоє людей знаходять одне в одному світло.

 КНИГА ТУТ!

Підписуйтесь на СТОРІНКУ БУКНЕТ щоб до вас постукали гарні новини)

І ось сюди, щоб першими смакувати уривками та візуалом грішним і дуже грішним ТЕЛЕГРАМ КАНАЛ

Ще один телеграм (тріо авторок) 

Мирного неба!!! Героям Слава!!!