Олена: Я приїхала очистити карму після важкої втрати, але доля підкинула мені дитину і важкого сусіда, якого я підозрюю в батьківстві немовляти. Він звісно все заперечує.

Сев: Вигляд у неї такий, що відразу хочеться пожаліти. Хоча я цього терпіти не можу — слабкість чужа мене вибиває з ритму. Але тут — темне волосся прилипло до чола, щоки червоні, очі зелені — великі, змучені, майже дитячі. Вона тримає ту руду кішку, як рятувальний круг. І щось у мені просідає.
Звідки ж я знав, що ця навіжена ще буде вчити мене життя і змушувати піклуватися про чужу дитину, не підозрюючи, що я дітей мати не можу?

Отже ця книга чекала свого читача цілих три роки! Я написала чернетку ще на початку повномасштабного вторгнення, але все ніяк не могла довести її до ладу і дати їй зелене світло. Сподіваюсь, що не дарма наважилась вас познайомити з героями. В книзі як завжди буде багато емоцій. Обоє героїв мають рани, які не зцілити самотужки. Але вони стануть чарівним пластирем одне для одного. 

Додавайте в бібліотеку, ставте зірочки. Ваша підтримка - моє натхнення!