Вітаю всіх з цим таємничим та казковим святом і пропоную свою фольклорну повість «Русалка з Полісся», присвячену саме цій тематиці.

На сторінках оповідки ви зустрінетесь зі сміливою відьмою, яка врятувала свого нареченого від чарівництва спокусливої русалки, а також опинитесь у вирі святкування, біля купальського вогнища в чарівному лісі.

Читати  Русалка з Полісся

У дня літнього сонцестояння в світі багато назв - Купала, Іванів день, Мідсаммер, Літа, Духів день, Колосок, Ярилов день, Солнцекрес, Купайло… Головними символами свята є вогонь і вода, які символізують очищення і відродження. До речі, ніякого Івана Купала у язичників і бути не могло – це вже традиції християнства, які поєднали з прадавніми віруваннями та обрядами.

Це найдовший день у році, свято сонця, життя та родючості, коли наші пращури проводили ритуали, пов'язані з вогнем і водою, збирали трави та прикрашали себе й свої оселі квітами та зеленню, цей день присвячували пісням і танцям стрибали через вогнища. Шукали цвіт папороті, яка могла подарувати магічні здібності.

Походження свята, на думку низки дослідників, дослов'янське. Віктор Давидюк вбачав його корені в обрядах культури шнурової кераміки (близько 2300-1700 рр. до н.е.), коли юнацькі ватаги здійснювали викрадення дівчат. Додаткове хліборобське значення, прив'язане до сонцевороту, нашарувалося пізніше у зв'язку з тим, що після Купала починалися жнива. Назву Купала, можливо, утворено від імені язичницького бога земних плодів. На думку польського історика Александра Ґейштора слово виводиться зі слова «купатися», вказуючи на ритуальне купання в річці, перше в році, хоча є й багато інших теорій. Оскільки традиційно Івана Купала відбувається напередодні свята Івана Предтечі, воно не відповідає астрономічному явищу сонцестояння, хоча вірогідно, що наші пращури, як і кельти, святкували саме 21 червня.

Перші писемні згадки про свято Купала в Україні є у Волинському літописі (1262 рік), де мовиться про події «напередодні Івана дня на самі купалья». Святкування описано в польському «Травнику» (1562) Марцина з Ужендова, що писав: «У нас у ніч свята св. Івана раніше палили вогнища, танцювали, співали, віддавали почесті й молитви до диявола. Польські дівчата дотепер не хочуть відмовитися від цього язичницького звичаю». Традиції святкування зафіксовано в «Святойванівській пісні про Купальську ніч» («Pieśń świętojańska о sobótce», 1575) Яна Кохановського. Вперше божество «Купала» згадується в Густинському літописі (XVII століття). Чи справді у східних слов'ян-язичників існував бог Купало, як це стверджує Густинський літопис, не з'ясовано.

Основні обряди цього свята. Стрибки через багаття - цей обряд очищує тіло і душу, а також допомагає захиститися від злих сил. Пошук квітки папороті - за легендою, ця чарівна квітка цвіте лише у ніч на Купала і приносить удачу та щастя, відкриває сховані скарби, але її стережуть нечисті духи, тому відшукати та зірвати її може тільки людина з чистим серцем та помислами. Купання у водоймах - вода в цю ніч має очищувальну силу, тому купання символізує оновлення.

За прадавніх часів наші пращури з ліків мали виключно трави. На свято їх і збирали. Вважалося, що завдяки потужності Сонця вся зелень має величезну силу. Тому саме в ніч Купали наші предки шукали квітку папороті. Жінки біля річки з дозволу верби зривали її гілочку і засушували на вдале заміжжя.

Незаміжні дівчата плели вінки і використовували їх і як ключовий елемент для ворожіння на заміжжя, і як подарунок русалкам, що не можуть вибратися на берег і зібрати рослини самі. Подарунок робили не для того, щоб задобрити русалок, а відкупитися від них. Дівчата відпускали русалкам вінки, таким чином висловлюючи подяку всій водній стихії.

У кельтів Літа - це свято літнього сонцестояння, відзначається 21-22 червня і є одним з чотирьох великих свят Колеса Року. «Літа» перекладається як «найдовший день в році». У кельтських народів Британії саме час свята Літнього сонцестояння говорить про його зв'язки з культом сонця. Тому й основні обряди й ритуали схожі з таким же комплексом обрядів дня зимового сонцестояння. У кельтів з обома днями пов'язано багато повір'їв про нечисть. Центральне місце у святкуванні цих днів займають різні форми ритуальних вогнів. Велику роль в обрядах грає зелень — зелені гілки, квіти, навіть дерева, у деяких обрядах мотиви шлюбу, сімейного благополуччя. Іноді при цьому ворожили: якщо колесо горіло весь час, поки котилося, то вважали, що урожай буде добрим. За уявленнями кельтів, таємниче магічне значення в цей період повного розквіту всієї природи мала й папороть: опівночі вона розквітала на коротку мить. Сміливці вирушали в ліс, щоб побачити квітку папороті і зібрати її насіння. Такі походи вважалися дуже небезпечними, бо цю рослину пильно охороняли феї й різна нечиста сила. Той, кому все ж вдавалося роздобути насіння, міг стати невидимим і спостерігати танці та ігри фей в цю чарівну ніч.