У книгах герой або ідеальний, або зіпсований до кісток. Він або красень, або шрамований життям.
Але де той, звичайний? Той, хто не геній, не альфа, не мученик і не світла душа? Просто нормальний хлопець чи дівчина з тихим голосом, середніми оцінками, невиразною зовнішністю — і глибоким серцем.
Чи прийняв би читач такого персонажа?
Чи ми настільки звикли до “контрасту”, що звичайне більше не чіпляє?
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКоментар видалено
Думаю, це була б повсякденність. А повсякденність в її чистому вигляді (без пригод, інтриг і т.д.) — це насправді доволі нудно.
А що таке, власне, "звичайний" і нащо про нього писати?) У кожної людини є свої особливості, і авторська майстерність - подати звичайного так, щоб про нього було цікаво читати.
Я читала книги про звичайних героїв, які робили багато незвичайних речей - залишались неоднозначними, не ідеальними, але й не поганцями, - і за нии було цікаво спостерігати.
А ще читала книги, де воно сіре було, сіре є, сірим і залишиться - і плююся досі, хоча добре пам'ятаю ту книгу((
Aelina, Просто з трагедії чи суперсили рух простіше дати, але простіше не завжди означає краще. Та й трагедії бувають різні, якісь важкі ситуації - вони ж в кожного в житті бувають...
Тож я люблю, коли нормальні (для свого світу) герої отримують розвиток.
От чого не люблю - це коли я закінчую читати книгу і задаюсь питанням, на якого милого я це робила, якщо пліткарка з під'їзду розповідає цікавіше, ніж те було написано. І неважливо, чи там був супермаг, чи простий чоловік, але воно вийшло нудно, ніби товкли воду у ступі(
Що таке "звичайний" запитали внизу) і я також) в моїй новій книзі, яку я ще не викладала - у фентезійному світі заховалася вся моя біль і багато мого життя) фентезі буде трошки з похмурою але пристрасною атмосферою) прототип головного героя - мій чоловік і наш період складних відносин. На перший погляд він холодний, владний, суворий і загадковий. А мій чоловік багатьом здасться звичайним. Але я саме так бачила його в той період нашого кохання, я зберегла ті відчуття і емоції у скриньці, а нині дістала) напевно тому бажання залучити до цієї історії якомога більше читачів, буде боляче якщо не оцінять) здавалося б цей герой такий контрастний, і зовсім не схожий на звичайного чоловіка) але він такий, яким я бачила свого)
Анжеліка Вереск, Це дуже щиро і чесно. Саме такі історії найбільше тримають за душу. Чекаю з нетерпінням!
Чомусь згадалася книга Кристіни Асецької і Лесі Найденко " Справжній мужик". Дуже подобається ця історія. Все від вміння автора подати історію. Щоб її цікаво було читати))
Костів Наталія Василівна, Цікаво, дякую за згадку! Не читала цю історію, але вже зацікавили. Згодна з вами — усе тримається на подачі від автора
Я цінитель харизматичних злодіїв) Але й звичайних персонажів не відкидаю) Дуже мало людей використовують якихось "ультра-мега-сега-потужних" персонажів, цим і роблять деякі сюжети банальними) Просто світ загрався в "рамки ідеалізму", ізза чого, сам того не розуміючи, автор додає якусь потужну рису) Але це не значить, що звичайні герої нецікаві) І звичайні, і незвичайні, мають високу ціну, якщо вони гарно розкручують сюжет) (А щодо бідних мучинеків, я не пишу, і не читаю. Не тягнуть мене бідні-мучені-сопливі. Хоча це залежить від контексту. Якщо наприклад, мова йде за рабів.... О то вже любов з першого погляду!)
Fill, О, мені дуже відгукнулося про «рамки ідеалізму» — справді, часом навіть не помічаєш, як сам починаєш додавати персонажам «щось особливе», щоб їх "виправдати". А дарма.
І повністю згодна: сила героя — не в біографії, а в тому, як він працює на сюжет.
А щодо рабів... ну тут уже в кожного своя слабкість)
Коментар видалено
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати