Додано
19.06.25 16:44:40
книжкова інтоксикація
Привіт, любі читачі і колеги) Трохи думок вголос...
Нещодавно прочитала одну історію, після якої ще довго не могла взяти в руки жодну іншу книгу про кохання. Всі решту історій здавалися такими банальними та передбачуваними, що від них аж мутило. Ба більше... і не хотілося нічого читати. Це наче отруєння улюленим продуктом. Потрібен був нас на реабілітацію і адаптацію у реальності.
Відверто скажу, історія просто жахлива. Вкінці наче хеппі енд, але це вже другорядні герої і пілюю вони не підсолодили. Навпаки, відчуття такі, наче ти з'їв ту саму ложку дьогтю з бочки меду. Кілька разів я залишала цю книгу, але вона настільки затягує, що поверталася, поки не досягла останньої сторінки. Навряд чи ризикну перечитати її ще раз. Гнів, розпач, відчуття несправедливості, бажання переписати... - ось які емоції викликав цей любовний роман. Гіркий післяприсмак тримався ще довго на язиці.
Назву твору писати авжеж не буду. З двох причин.
Перше - це повага до автора. Я не критикую чужі роботи. То є велика праця. Просто ділюся враженнями. Тим паче, автор давно на "тому" світі.
І друга причина. Я не рекомендую цю книгу. Вона цілком просякнута ненавистю і прокляттями. Складається враження, що там всі невиносять одне одного. Цікава вона буде психологам, які люблять розбиратися у дитячих травмах.
А, ні. Є ще третя причина. Багато хто любить цю книгу, романтизуючи такі токсичні відносини. Хоча, якщо її читати з холодним розумом, можна винести багато уроків, як не варто чинити.
Ось такі були у мене відносини з однією книгою.
А у вас? Були такі історії, після яких уже нічого читати не хотілося? Або які ще довго не відпускали?

Євгенія Чернюх
624
відслідковують
Інші блоги
Вітання цієї пізньої пори тим, хто каже: “Ще один розділ і спати”. Всі ми трішки втомились від нашої реальності й шукаємо способів розчинитись у звабливій невідомості, яку пропонують нам книги. Залишається тільки
Моя книга ""Пастка для бабія" " стане платною, тож хто читає, швиденько дочитуємо. ❤️
Тим часом літній чоловік, якого принц назвав Габріасом, тоном, що не допускає заперечень, наказує: — Йди за мною! Дивлюся на нього, здивовано підвівши брову — нехай пояснить, з якого це щастя я повинна йому підкорятися.
Мене виводять у кімнату для допитів і знімають наручники. А там на мене вже чекає Темненко з незнайомим чоловіком. — Ну й вигляд у тебе, Красильников! — явно полегшено видихаючи, каже Артем Миколайович і знімає куртку.
А ви перечитували якийсь зі своїх розділів з думками: "Лишенько! Та я ж бісів геній?" Я це називаю чистим літературним кайфом. У кожному з нас живе критик, що стоїть над своїм автором з піднятим тапком і готовий вперіщити
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ такі книги відкидаю ще на стадії перегляду анотації з обкладинкою. За крайнім разом, на перших абзацах. І не тільки книги. Зараз на Ютубі, наприклад, полюбляють у заголовках додавати фрази типу "ви будете шоковані" чи щось таке. Автори відео, напевне, вважають, що це збільшить перегляди, а я навпаки йду геть, коли зустрічаю подібне "заохочення", адже мій мозок це не відерце для сміття, і я ретельно обираю, що саме читати, слухати або дивитись. Це не значить, що я поглинаю лише "рожеве та пухнасте", ні в якому разі. Але токсичні страви це точно не для мене. Нехай отруту жеруть лише ті, хто її створює, або кому подобається руйнувати свою свідомість.
З повагою до вас та вашої творчості!
Олеся Тиха, ))))))
художні книги не є підручником з будь-яких дисциплін - що б не казали про це шкільні вчителі, яких так навчили. підручники, інструкції й гайди про все на світі варто читати, щоб знати, як правильно чинити й що буде, як вчиниш неправильно. а худліт не про це і не для цього. і книга не має вчити, роз'яснювати й відповідати чиїмось уявленням або запитам. автор художник, він так бачить. І нікого не змушує із собою згоджуватись аб о не згоджуватись. він розповідає історію, і все )
Євгенія Чернюх, це залишки совку, які школа вбиває в дитячі голови. а цивілізованих країнах суспільну думку формує не фікція у вигляді творів мистецтва. а політика, економіка, релігія і сімейні традиції. і лише в країні з повальною неграмотністю і відсутністю попиту на власну думку зміг сформуватися погляд про те, що треба ходити строєи і думати й чинити "як книжка пише". людина, сформована чужими фантазіями з книг і кіно - то, вибачте, готовий пацієнт психолога в то й психіатра.
мало що хтось понаписує і відзніме. це лише його погляд і уявлення. біль або менш вдало висловлене. з якої статі комусь від цього формуватись?
Я правильно розумію, що книга не «місцева» і не має ніякого відношення до букнету? Просто уточнення, щоб розуміти категорію книги хоча б приблизно.
Ірина Скрипник, Знаєте, я іноді задумуюся: А що далі?))))) Тепер уже нічим не здивуєш, ні БДСМ, ні вампірами, ні драконами)))
Ні, ну хто так робить?!) сказали "а", кажіть і "б"!)
Лілія Зелена, звісно) навколо безліч книг) можемо вибирати, що захочеться) Тільки причини нерозголошення назви даної історії я уже назвала)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати