Я стояла мов заворожена, але в якийсь момент повз нас хтось промайнув. Наче схоже на жінку, але нічого окрім червоного вбрання і золотої корони в формі вінка, я не розгледіла. Тільки довга червона непроглядна вуаль в підлогу, і незнайомка попрямувала на світло, що линуло з отвору для сходів.

– Що це було? – поглянула я на Асмодея, і він здивував мене.  Поглядом він провів незнайомку і він був дуже похмурий.

– Ліліт…, – тільки і сказав він. 

– Що? А це хто ? – не зрозуміла я його похмурості.

– Перша Адамова дружина, – сказав він, а я здивовано дивилась на нього, а потім вслід цій жінці.

– Що ж вона тут забула?

– Тільки  біс зна що, але це точно не передбачує нічого хорошого. 

"Відьма з книгарні і демон"