Мирного вечора, мої хороші!!!

Запрошую до оновлення роману — Вкрадене серце.

Уривок.

— Аїдо, ми не договорили... — він робить крок мені назустріч, ніжно торкається долонею моєї щоки і надто відверто заглядає в очі. — Мила моя, ти права. Ти тисячу разів права. Я сам від цього не в захваті, але поки мусить бути так. На осінь у мене з твоїм батьком спільний проєкт з іноземцями, і мені не потрібен зайвий галас через розрив заручин.

Я нервово зволожую вуста та хмикаю:

— А невже розлучення потім буде норм? — з недовірою питаю.

— Розлучення буде уже після укладання договору, тож, думаю, це уже буде не так важливо, — його голос звучить так переконливо, але мені важко повірити йому.

— Вілене, це все неправильно. Так не повинно бути. Я не хочу носити статус твоєї коханки... Розумієш?

— Мила моя дівчинко, я все розумію. Мене це надто сильно турбує. Але я поки не знайшов альтернативного рішення.

Його голос до запамороки подобається мені, серце гуде у грудях від почуттів, а ніжні доторки цього чоловіка змушують шаленіти. Але я вперто не піддаюся спокусі.

— Це все відмазки, Вілене. В цьому світі немає нічого неможливого...

Книга тут...

Мирної та тихої ночі!