Додано
15.06.25 19:11:23
777 прочитань — з лави гуртожитку до лавки тріумфу
Колись давно — у славні часи мого студентського буття, коли стипендія дорівнювала вартості гречки й пачки цигарок, а натхнення черпалось не з книжок, а з дешевого алкоголю — існувала священна цифра: 777.
І ні, це не був мій середній бал. Це був портвейн.
Так, той самий. Легендарний. “Три топора”.
Тоді 777 означало, що вечір буде угарним, ранок — страшним, а спогади — відсутніми.
Тоді це була цифра небезпечної близькості до гіпсів і поезії на серветках.
А тепер?
Тепер 777 — це зовсім інше.
Це 777 прочитань моєї книги.

Це не “три топора” в печінці — це три сокири в серце моїх комплексів.
Це не спроба забути — це мить, яку хочеться запам’ятати.
Це не “наливай ще” — це “я це написала, і хтось це реально читає!”
777 — цифра, яка в моєму житті пройшла трансформацію від:
• “Знову купила портвейн замість поїсти”
до
• “Моя історія щось значить. Для сімсот сімдесяти семи людей.”
Це моя маленька, пʼяна від гордості перемога.
Не Нобелівка, звісно, але дайте мені ще пару трьохсімок — і я туди дійду.
Хитаючись. Як у ті самі студентські роки.
P.S. Замість пляшки — тримаю в руці статистику. І, чесно, п’янію так само.
Мельська Наталі
300
відслідковують
Інші блоги
Останім часом, підмічаю що в багатьох романах пристрасть, кохання та боротьба. А чи може бути роман без кохання? Основна ідея залежність від партнера? Адже дуже часто так і буває. Звичка! А ми її плутаємо з коханням.... Чи цікаво
Рецензія відгук для переможця кола взаємного читання малих творів. Авторка Крісті Ко вибрала «Різдво Домового» Обкладинка і початок твору знайомлять нас з досить впізнаваним персонажем — Домовим. Впізнаваним,
Я завжди марила тим, аби писати. Але завжди переживала через якусь неідеальність. Поки моя подруга не сказала мені - просто пиши! Виливай все, що в тебе всередині, на папір. І я почала писати. То в купу своїх блокнотів, то одразу
❤️ Play With Fire ❤️ Мій перший дарк-роман стартував. Це історія, де межа між пристрастю та страхом дуже тонка... Цей текст став викликом для мене, адже ідея прийшла з мого сну. Настільки хвилюючого й реального,
Привіт, мої любі Спокусники! Запрошую, до насолоди. “Дружина” Шлюб Кайдена та Еві – не союз, а поле битви. Хаос, бажання й підкорення змішуються у пристрасному протистоянні. Чи стане ця гра їхнім коханням
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯк поетично! Але святкувати тим портвейном я б не стала, ніхто не молодшає і організми можуть не так вдало справитись, як в студентському гуртожитку)))
Бажаю вам 777 по 777, і що ви тоді скажете)))
Олеся Тиха, Дякую!
Та я вже занадто стара, щоб пити так і найголовніше в таких дозах)
Тому це просто приємні спогади про які я точно не буду розповідати донечці)
Вітаю з цим і бажаю в рази більшого!
Комусь цікаво. Хто читає. Хтось щось нове для себе відкриє через даний твір. А статистика, вона нині така, завтра врази більше.
Руслан Баркалов, Щиро дякую!
Мені як людині, що любить ловити синдром самозванця такі цифри дуже приємні!
Навіть якщо мене читає одна людина я буду старатись писати більше в краще)
Ой, чомусь мені зараз теж саме той напій і згадався і теж зі студентських часів :))
Мельська Наталі, а-ха-ха!!! Це точно, як ще багато напоїв, які давно зникли з прилавків, але студентське око заливало тільки так всього за кілька гривень :))
Я трішки вас розчарую, поділіть це число на кількість розділів, але всеодно дуже гарне число, в ньому відчувається якась магічність, чи не так? ;)
Мельська Наталі, Я сьогодні теж встигла спіймати чарівне число :)
Вітаю! Гарний результат ♥️
Olha Alder, Дякую! Мені приємно)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати