Вирішила знову взяти участь в рамках Безстрокового марафону від Тетяни Гищак )))

Хоча після рецензії від Romul Sheridan соромно що писати)))

Взяла твір Тетяни Гищак , Цур цього місця .

Отже, поїхали)))

Твір заявлений у жанрі "сучасна проза", і я б назвала це "казково-сучасна проза".

Це твір про Лісовика, який рулить у лісі й має чарівне Дзеркало, що показує те, чого він забажає.

Читати було цікаво й весело, бо цей твір просякнутий гумором. Я проковтнула цю історію за п’ять секунд!))

Стиль написання — легкий, жвавий, веселий. Характер героїв, їхні звички, їхні репліки — усе живе. Читаю — і вже мені здається, що той Лісовик поруч зі мною буркотить))

Не хочу писати зайвого, щоб не заспойлерити, постараюся обережно)))

Головні герої: хазяйновитий Лісовик-буркотун; чарівне Дзеркало, що показує те, чого бажає Лісовик; і дівчина Марія, яку Лісовик вирішив звати Марусею.

Лісовик і завзятий, і хазяйновитий. Господар з нього — що треба! Нуу… може, на вигляд не Аполлон і вік трохи не той, але то таке. Шукає собі дружину. Але! Щоб була обов’язково молода (!), ТІЛЬКИ красива, струнка. І щоб народила обов’язково тільки сина (ну тут зрозуміло — спадкоємець же потрібен). Але, які б не траплялися — все йому не те.

Чарівне Дзеркало — зі своїм характером, гуморне. Хвилюється за господаря, щоб той знайшов-таки свою половинку. І поради слушні щодо вигляду дає, і підігрує, і підшукує.

Марія — ну то класична жіночка у токсичній залежності від товстопузого хазяїна життя.

Весело, з гумором читаєш про те, як один герой не здатен бути рішучим, другий чіпляється за маячню замість обрати себе і своє кохання, а третього просто не слухають.

В анотації авторка вказує, що Дзеркало відіграло роль у житті Лісовика. І, хай йому грець, воно таки відіграло … але — якби не "але".

Казочка, кажете? Казочка)) От тільки щоб опинитись в ній знову - треба повірити в неї)) І тоді кохання переможе))

Мені історія сподобалась.
Сподіваюся, що не наговорила спойлерів.
Дякую авторці!