Про мрії

Ескапізм зараз доволі популярна тема. Я далеко не єдина дівчина, що гойдаєься на гойдалці годинами, слухаючи музику. Хтось багато читає, раніше це вважали ознакою інтелекту, тепер усе частіше кажуть що читання купи книг це теж ескапізм. Давайте будемо відвертими: реальне життя це лажа. Тут немає магії, люди тебе ігнорять, а ті, які не ігнорять... краще б їх і не знати. Та навіть якщо світ реальності буде ідеальним, у інших людей завжди буде своя думка, у твоїй голові ж усе підлаштовується під тебе, так чи інак.

І ось ми приходимо до цікавого феномену мрії та сна. У німецікій та англійській мові це одне слово, проте варто їх розрізняти. Мрії - це те, що нам повністю підконтрольне. Ми самі обираємо місце дії та персонажів, прокручуємо сценарій, іноді це навіть дає нам емоції. Проте ми не можемо відчути себе у мрії так, як, наприклад, відчуваємо власну пристуність у кімнаті. Сни працюють на іншому рівні - вони набагато реальніші за відчуттями і викликають набагато більше емоцій. Проте сни створює наша підсвідомість, ми їх не контролюємо, іноді там відбувається якась абсурдна штука як от монстр Дев'ятиповерховий, що бігає містом і жере людей, а часом нам насниться сексуальний єльф який скаже що з людьми він не спить - облом.

Погодьтеся, було б добре створити щось між мрією та сном. Щоб ми створили основний сценарій, а далі наша підсвідомість як ШІ генерувала б події, які б ми відчували як сон. Так, це все у нашій глові, але це не означає, що воно нереальне.

Бо зрештою ми прийдемо до того, що справді важливе для нас  - це ми самі і наші відчуття. Більшість наших досягнень світ забуде, наприклад, хто зараз пам'ятає якусь заслужену вчительку ветеранку праці 86-ого року? Тож ідея того, що реальні досягненя більш тривкі ілюзорна, вони, так само як мрії, будуть важливими лише для нас, житимуть тільки у нашій голові (для когось стаж праці 40 років або 100% досягнень у стім це взагалі фігня, а не гордість) і знеціняться як ми підемо. Тож чи справді це така погана ідея втікати кудись?

Ну і звісно як тут не поговорити про письменників, які дають нам цей ескапізм. Нафантазувати просту історію де я - королева може і дитина, а от створити світ де ти, йдучи шляхом героя, відчуєш себе королевою, здолавши труднощі та переживши емоції, зовсім інший рівень. Саме за це нас і люблять - ми народжуємо світи, а читачі довіряють нам свою уяву, свою віру, яка робить наші книжки реальними.