Якби_мій_герой_був_автором_букнету

Всім привіт!

Натрапила у Світлани Романюк на челендж #якби_мій_герой_був_автором_Букнету — це ідея від Анни Лященко. І подумала: а чому б не написати від імені двох зовсім різних персонажів? Темного і загадкового Андрія та світлого, доброго Михайла.

Почнемо з темряви. З Андрія.

Про мене:

Вітаю, шановне панство! Мене звуть Андрій Ситарук. Не скажу, що я той, кого легко зрозуміти. Моє життя — це весь спектр відтінків чорного. І ні, це не просто випадковий вибір — чорний для мене не просто колір, це пристрасть. Як той яскравий червоний на одній дуже спокусливій Суничці. Цей контраст — він про мене. Єдине світло в моєму світі — моя донька. Вона — мій справжній дар, моя надія і те, за що варто боротися навіть у найтемніші дні.

А про що мої книги? 

Вони, швидше за все, психологічні трилери з тонкою ноткою романтики та еротики. Історії про молодих, наївних дівчат, яких тягне до забороненого, до небезпеки, до темної сторони життя. Це книги про те, що не варто відмовлятися від своїх справжніх бажань, навіть якщо вони виглядають небезпечними. І про те, як знайти шлях з темряви, коли навколо немає нікого, хто вірить у тебе. Люди часто не розуміють, що темрява — це не завжди зло. Іноді це просто захист, спосіб вижити. Мої герої — не ангели і не демони, вони просто живі, зі своїми страхами, слабкостями і бажаннями. І саме в цих протиріччях народжується справжня історія. Я не намагаюся сподобатися всім. Мене не цікавить популярність заради популярності. Мені важливо створити світ, який змусить задуматися, відчути і, можливо, навіть злякатися. Бо саме через страх ми дізнаємося, хто ми є насправді.

Про героїв моїх історій.

У моїх книгах немає ідеальних персонажів — лише ті, хто живе зі своїми протиріччями.

Дівчата. Вони молоді, наївні, але з вогником всередині, що не дає їм спокою. Їх тягне до забороненого, до ризику, до темної сторони життя. Вони шукають себе у світі, який часто їм не дає вибору. Іноді — через помилки, іноді — через бажання.

Чоловіки. Вони не герої у класичному розумінні. Часто холодні, часом жорстокі, але завжди зі своєю історією, своєю болем і мотивацією. Вони контролюють і водночас губляться, люблять і бояться втратити.

Ідеї сюжетів

1. Погляд у прірву

Молода дівчина, яку тягне до темних, заборонених бажань, випадково зустрічає чоловіка з минулим, що ховає страшну таємницю. Їхні стосунки — це постійна боротьба між довірою і підозрою, любов’ю і болем. Чи зможуть вони знайти світло, чи потонуть у прірві одне одного?

2. Ігри без правил

Героїня опиняється у світі розкоші і небезпеки, де все дозволено — але кожне бажання має ціну. Чоловік, який керує цим світом, не дозволяє помилятися. Він — загадка, яку хочеться розгадати, але яка може зруйнувати її назавжди.

3. Тінь минулого

Колишній солдат із темним минулим починає нове життя, але стара рана не дає йому спокою. Зустріч з молодою жінкою, що сама шукає вихід із власної темряви, змушує його знову поглянути у свої страхи і бажання. Разом вони ризикують усім — щоб вижити і любити.

4. Заборонений плід

Молода дівчина, яка з дитинства жила у строгих правилах, зустрічає чоловіка, що живе за своїми законами — він спокушає її до свободи, але і до небезпеки. Їхня історія — про пошук себе і про ціну, яку треба заплатити за вибір.

Ну що, ризикнули б заглянути в такі історії? Якщо вас тягне до темного, суперечливого й трохи забороненого — тоді нам точно по дорозі. А більше про мене можна дізнатися ось ТУТ

Радий знайомству, я — Михайло Романюк.

Я не той, хто кидає слова на вітер. Навпаки — вмію підтримати і просто бути поруч, коли тобі важко, не чекаючи нічого взамін. Не йду проти власних принципів і не сподіваюся, що хтось зміниться заради мене або вибере мене, бо знаю — справжнє кохання не в примусі, а у виборі.

У стосунках я не люблю бути третім зайвим — дякую, такий досвід у мене вже був. Після того довелося збирати себе по частинах.

Я вмію бути терплячим і поважаю чужі межі. Для мене важливо бути чесним і справжнім, а не грати ролі.

Про що мої книги?

Мої книги — це переважно романтична драма з елементами slow burn (повільне розгорання почуттів) і психологічного реалізму. Я пишу про стосунки, які будуються не за один день, а через внутрішню боротьбу, сумніви і зростання. Тут немає миттєвих ідеалів чи казкових рішень. Є життя зі своїми тріщинами, страхами і надіями. Герої моїх історій — люди, які вчаться довіряти, відкриватися і приймати один одного з усіма недосконалостями. Це книги про те, як іноді найбільше любові потрібно не для інших, а щоб врятувати самого себе. Про моменти, коли здається, що все втрачено, але все одно хочеться боротися і вірити. І, звичайно, про те, що справжні почуття — це не вибух пристрасті, а тихий, але міцний вогонь, який горить довго і не згасає.

Мої герої.

Жінки у моїх книгах — це поєднання сили і вразливості. Вони вольові, мають свій характер і не бояться боротися за себе та свої переконання. Але водночас, глибоко в душі, вони ніжні і тендітні, мов маленькі пташки, що потребують захисту і тепла. Це жінки, які можуть виглядати непохитними, але іноді їм просто потрібне розуміння і підтримка.

Чоловіки — це справжні захисники. Вони стоять горою за свою родину, близьких і тих, кого люблять. Вони не просто сильні тілом, а перш за все серцем — добрі, справедливі і готові на все, щоб оберігати тих, хто поруч. У них є свій кодекс честі і принципи, яких вони не зраджують навіть у найскладніші моменти.

Разом вони — це історії про баланс сили і ніжності, боротьбу і довіру, про тих, хто вміє любити по-справжньому, не ідеалізуючи, а приймаючи один одного зі всіма недосконалостями.

Про що мої сюжети.

У центрі моїх історій — стосунки. Не ті, що виникають із першого погляду і одразу ведуть до щасливого кінця, а справжні — непрості, чесні, глибокі. Це про двох людей, які несуть за плечима свій досвід, біль, страхи, і все ж наважуються довіритися одне одному.

Я пишу про шлях до кохання, який проходить крізь втрати, зради, зламану довіру, невимовні слова і мовчання, що болить сильніше за крик. Про тих, хто навчився бути сильними сам на сам із собою, і про те, як важливо мати когось, хто не втече, коли стане важко.

Це сюжети, де романтика — не прикраса, а точка росту. Де героям доводиться вчитися бачити одне одного по-справжньому. І де любов — це не казка, а вибір. Іноді щоденний, іноді болючий, але завжди справжній.

А якщо вам ближче історії, де кохання — це не гра в домінування, а повага й взаємність, де чоловік не нав’язує себе, а тримає руку поруч — коли її справді потребують, де біль не використовують як інструмент — а лікують терпінням і присутністю, тоді, запрошую вас до мого світу ТУТ

Сподіваюся мої чоловіки вас не втомили)), а я дякую, що зазирнули, а Андрій і Михайло будуть раді, якщо ви зазирнете до них ❤️