Цербер для навіженої, або як пробити скелю?;)

Вітаю, любі читачі!

Нарешті дібралася я до блогів, аби розповісти вам про свою новинку - Цербер для навіженої.

Як думаєте, що буде, якщо звести в одному сюжеті:

  • надто емоційну, зухвалу доньку мера,
     
  • мовчазного, стриманого охоронця з минулим, що болить,
     
  • і трохи... ну гаразд, багато напруги, яку можна різати ножем?

Правильно, щось мега екстремальне не тільки для читачів, а й для автора. В мене ще не було таких відчайдушних та трішечки (хоча, що там трішки, супер божевільних) героїнь. Зореслава - то справжній вогонь! А Любомир… Ох! 

То що, пішли знайомитися?
 

Любомир Тихий

Йому трохи за тридцять, у нього — ідеальна постава, непохитна витримка й абсолютно жодного бажання няньчити “золоту дівчинку”. Але наказ є наказ: тепер він — особистий охоронець Зореслави, доньки столичного мера.

А вона... Вона не просто дівчина з характером. Вона ураган у дизайнерському пальті. Зірка, яка світить, як хоче, і обпікає, як тільки забажає. 

AD_4nXd9ZJePulrkQW8aT8Z-UxQ41IHNg-9s9h1TE2HdivVvVQgt0lRD6c5zgKsOZxEFbQtBlgpxy-VVxwQd-RacOAL2IAUnsR4Q0No92lpUxmxNP86AHfpHC1Bi--xNMEiDUNI-Vaan?key=UEaGS5eOZ4inQtp6n-KE9Q

«Я тебе не просила»

Це не любов з першого погляду. Це — словесна війна з першої секунди.
Зореслава хоче свободи, Любомир — спокою. Вона перевіряє його на міцність, він зціплює зуби. І хоча їм двом здається, що вони з різних планет, між репліками пробігають ті самі іскри, які в кіно приводять до поцілунків…

Але в житті — трохи інакше.

AD_4nXcErYwdKQY9myXRW4T0PNA3_5x2wKsxXnGVPx0MDva9U6bFxT0N-qXDYgsB3zAWQvE9b1-5m2zlhZ4F6OhMQOcefKmBnGhhw4aw4u-_6T2W-Q4M2GP1zenNDDLwz3RVuFJTzrjVhA?key=UEaGS5eOZ4inQtp6n-KE9Q

Напруга, яку не приховати

У кожному погляді, у кожній сварці між ними — щось глибше. Як не крути, але між ними виникає… зв’язок.
Не ніжний. Не солодкий. А такий, від якого перехоплює подих.
І коли одного вечора вона дивиться йому просто в очі, нахиляється ближче —
ви б бачили його обличчя!

Але цілувати буде вона. Бо це Зореслава. І вона завжди бере ініціативу.

AD_4nXdmHw3Rioliz_MV2MuWJaOFKJWsePXuHWTooOWuu08-PJpNS2UejIw2__xqIuFipmcEXuG1Ox7kgwybJ83EJx3dLHTh-ewGf3QiHHbFdBjQqkI9DitbEOBe61DkFZ1WzFzQATV5uw?key=UEaGS5eOZ4inQtp6n-KE9Q

❤️ Кому читати?

Цей роман — для тих, хто:

  • любить історії з сильними героями та ще сильнішими героїнями,
     
  • не проти трохи (або багато) попереживати,
     
  • цінує жарти на тлі вибухів і поцілунків.
     

 Читайте "Цербер для навіженої"  і закохуйтеся.
Хоча б у Любомира. Або ж у його витримку)

А ще, нагадую, що  ця книга бере участь у флешмобі "нерівні пари". І там вже чимало книжечок назбиралося. 

Всі книги тут - https://booknet.ua/tag/нерівні%20пари-t32897924


AD_4nXcQOqho0x9ZlrX19WYT9GXIFBViVwmFgZVriurvujdhNZ6a5CYKRtMsJ8gQB-lE2tl2xlMbtq4CUuBJ2sM2UTKhpJPrVP-6ppUOipYh4HoTY8woPK9HdjIiNUlDWxdwybXdxHTq?key=UEaGS5eOZ4inQtp6n-KE9Q

Підписуйтеся на мій ТГ канал - Сучасні історії кохання, аби не пропустити новини, анонси та інше.

З любов'ю, завжди ваша Мартіна

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
✨ Вітаю з 8 березня ✨
✨ Усім вітання ✨ ✨дороге жіноцтво✨ Вітаю всіх жінок зі святом 8 березня! Знаєте… весна має багато імен, але кожне з них — жіноче. Тож сьогодні для Вас — поезія: Березневе Коли приходить
Взаємна підписка - підтримка молодих авторів
Всім привітик ❤️ Іноді історії народжуються з тиші… Іноді — з одного погляду чи випадкової думки. А іноді — з підтримки людей, які просто поруч. Світ авторів на Booknet трохи схожий на той чарівний
"Влад і Слава", конкурс і програш, ч.1
Як ви знаєте, моя книга Влад і Слава брала участь у конкурсі "Зачаровані серця". Ба більше, якби не цей конкурс, я б навряд чи її написала. Ну ось така я авторка, люблю виклики. Наприклад, почати писати на конкурс,
Посмертя. Посмертний рівень. Книга друга.
Ось і добігла кінця моя друга книга з циклу «Посмертя». І от коли коротким епілогом я її завершив, так раптом стало сумно за героями, що взявся писати третю. Якщо в когось виникли такі ж самі відчуття, поділіться чи в
Що сталося?
Насилу розліплюю повіки. Світло з вікна б’є по очах, змушуючи знову їх заплющити. Голова болить так, наче цілу ніч на ній було металеве відро і хтось старанно гатив по ньому молотком. — Пані! — нарешті впізнаю
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше