П’ятниця 13-го — день, що завжди викликає особливі емоції. Хтось боїться, хтось жартує, а хтось вірить у силу випадковостей. Але що, якщо саме в цей день відбуваються найбільш пристрасні, несподівані та доленосні події?

Сьогодні хочу поділитися з вами черговим уривком з нової глави мого роману «Охоронець у покарання» — історії, де тіні і бажання переплітаються, а кожен погляд може розпалити вогонь.

«Повітря загуло, напружилося. Я відчув, як між нами, наче іскра, кинута на суху деревину, спалахнула жага. Вона вирувала, розгоралась — палючіша за вогонь у каміні. Невидиме, млосно-солодке, але таке вагоме відчуття стисло низ живота. Огортаючи важким оксамитовим покривалом… темрява погустішала, ніби сама тягнула нас ближче одне до одного.

Я неспішно, мов хижак перед стрибком, поставив келих на маленький кавовий столик і, не зводячи з неї погляду — голодного, мовчазного, хижого — підвівся. Ніколь продовжила сидіти, схрестивши ноги й обійнявши коліна, дивилася, спостерігала. Вбираючи кожен мій рух, ніби чекала… дозволяла…»

Якщо хочете зануритись у цю атмосферу та дізнатись, чим все закінчиться — запрошую прочитати повну главу:

https://booknet.ua/book/ohoronec-u-pokarannya-b432850