Привіт усім!❤️ 

Це моя друга спроба написати рецензію-відгук на твір іншого автора, в рамках Безстрокового марафону   Тетяни Гищак. Я взяла на читання твір автора  Ірина Звонок  ,  Чудо змії   .

Отже, поїхали)))

Перше, хочу зазначити, що оповідання заявлено в декількох жанрах, один із яких — трилер. І він цілком відповідає заявленому жанру.

Це історія, написана на основі легенд, які розповідали жителі Південної Америки. Історія про віру старих племен, про реальний страх перед тим, що овіяне аурою містики, про людську жадібність, підлість та зраду.

Історія мені дуже сподобалася, справді!

Читати цю історію мені було і цікаво, і моторошно, і гидко.

Цікаво — бо сюжет нетиповий. Я з дитинства обожнюю міфи і легенди. А коли легенди обростають доповненнями та таємницями — у художньому стилі — це справді приваблює такого читача, як я.

Моторошно — бо історія наповнена містичними віруваннями місцевих у помсту істот, бо смерть завжди викликає важкі почуття в районі сонячного сплетіння.

Гидко — бо ця історія показує, якими мерзенними бувають люди та їхні мотиви. Не якісь там антагоністи, злодії, боси мафій чи маніяки. А ті люди, з якими ти живеш поруч роками.

Стиль написання — цікавий, затягуючий. Читати не нудно. Я навіть не помітила, як швидко закінчила читати.

Герої твору — звичайні жителі. Але деяких відрізняє від інших те, що вони настільки слабкі й безхарактерні, що не здатні взяти відповідальність за своє життя на себе. І замість того, щоб змінити те, що їх не влаштовує, вони роблять гидкі речі чужими руками. І знаєте, від чого я раділа? Від того, що так чи інакше, майже всі отримали по заслузі.

Отже, історія мені сподобалася. Справді. І думаю, що сподобається кожному читачеві, незалежно від жанру, яким він захоплюється сам.

Дякую авторці!