Підморгни хоч смайликом!
Бувають дні — я сиджу перед порожнім аркушем (ну гаразд, перед ноутбуком, але аркуш звучить драматичніше), дивлюсь на курсор, який блимає, як маяк для натхнення… і думаю: "Навіщо?"
Не тому, що розлюбила писати. Не тому, що ідеї закінчились (їх у голові — як на базарі в п’ятницю: повно, шумно й трохи хаотично). Але от внутрішній запал — він, як той вайфай, іноді просто пропадає без попередження. І головне — він часто живиться від вас. Від читачів.
Бо правда така: коли мовчить читач — часто мовчить і автор.
Не з образи, не з ліні. Просто... так влаштована творча душа. Їй потрібно хоч трішки уваги. Ну от як вазончику — води. Хоч раз на тиждень. Не обов'язково шампанське.
Я не пишу в шухляду. Я пишу для вас — для тих, хто читає між рядків, сміється з жартів героїв (або з автора), плаче в потрібних місцях і навіть хоче відлупцювати когось у фіналі. Пишу для тих, хто в душі шепоче: "Та давай вже цілуй її!"
І коли цього не чую… якось глухо. Як телевізор без звуку. Картинка є — а життя нема.
Письменництво — це діалог. Це обмін. Це як побачення: якщо хтось мовчить — починаєш нервувати.
Це не претензія, чесно! Це просто сповідь. Бо навіть одне "сподобалося" — це як крихітний аплодисмент за лаштунками. Інколи цього достатньо, щоб знову захотілось писати. Щоб герої не шепотіли, а кричали: "Обери мене!"
Тому, якщо вам щось відгукнулося — не мовчіть.
Коментар, сердечко, навіть реакція типу "а чого він знову такий бовдур?" — усе це важливо.
Бо саме ваші слова здатні повернути мої.
І, можливо, врятувати ще одного героя від сумної долі бути викинутим з сюжету.
Дякую ШІ, що зобразив мене сьогодні сумною, але такою молодою і гарною ❤
❤️ З любов'ю Тіна ВОЛФ, ваша не така вже і невгамовна авторка :) ❤
14 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️
Софія Анрі, ❤️❤️❤️
Ця тема болісна і актуальна як ніколи, бо дійсно, сидиш перед монітором, любуєшся таємницею білого екрана, і задаєшся питанням - для кого? В голові, в уяві я й сама з собою і погигочу, і поплачу, а під книгою майже тиша, і іноді дійсно шкода, що майже недоступні смайлики для ледачого читуна, або для тих хто соромиться писати коментарі :))
Тіна Волф, І так воно і є. Коли бачиш реакцію, дійсно хочеться ворушитися.
Повністю з вами згодна. Іноді просто хочеться бачити хоч якесь зрушення у творчості. І я не мрію про величезні кількості вподобайок і коментарів (хоча, дуже хочеться). Просто, іноді навіть слова «Вітаю» вистачає автору, щоб знати «Моя праця не марна». Та, що там слово, сердечко теж може допомогти.)))
Іноді, я дивлюся, як під акаунтами не Букнетівських авторів, люди пишуть безліч коментарів, і більша їх частина це просто якісь маленькі слова.
Ну, не суть. Просто знайте, ви найкраща і книжки у вас чудові. Я, до речі, одну вже вибрала, яку буду читати цього місяця, після того як дочитаю ту, яку читаю зараз. ;)
Полiна Крисак, ❤️❤️❤️
Настільки точно висловили суть, саме на днях стикнулась сама з тим, що ніби і є бажання творити, але з іншого боку психологічно здається, що це всім байдуже. Інколи трішки приділеного часу для реакції на книгу від читача відкликається в авторі ніби для нього весь світ до ніг зігнули. Одразу зʼявляється в наших очах сенс.
Уляна, Це справді так – для автора увага та зворотний зв'язок від читачів важать неймовірно багато. Вони не просто додають сенсу нашій праці, а й дарують крила, щоб творити далі. Дякую, що поділилися своїми почуттями!
Безмежного натхнення, нових ідей, багато читачів і вподобайок. Набирайтесь сил і продовжуйте творити. ❤️
Лана Рей, Ваші слова – це вже джерело натхнення і справжня підтримка. Дякую ❤️
Я з вами повністю згоден. Ви, як завжди, чудово все пояснили.
Serhiel Krael, Дякую за такі приємні слова та підтримку.
♥️♥️♥️
Олеся Тиха, ❤️❤️❤️
❤️❤️❤️❤️❤️
Обіймаю серденьками )
Тіна Волф, Однозначно.
Чому він знову такий бовдур)) Це ви про Сергія? Бо ще не читала проду)
Світлана Романюк, ❤️❤️❤️
Сьогодні я собі дозволила бути "неуспішною", пробачила себе за те, що нема сердечок і реакцій, махнула рукою на те все — як то кажуть, най си діє божа воля))) А потім прийшов такий щирий коментар до книжки. І знов в голові заграли чужі діалоги і захотілося дописати історію))) Так вас розумію. Ми, автори, такі залежні від реакцій читачів, навіть якщо пишемо для себе)
Юля Барел, Це дійсно так – ми можемо скільки завгодно казати, що пишемо для себе, але щира реакція читача – це найкращий каталізатор для натхнення та продовження історії.
Моя вам підтримка ❤
Чарівна Мрія, Дякую, що ви зі мною ❤
Пишіть, авжеж! З нетерпінням чекаю на продовження Тесту на тверезість! Я новачок, а теж маю таке відчуття, що Ви описали. У мене є навіть чорновиковий текст на пів-книги. Треба лише відредагувати й впорядкувати. І цього чогось не хочеться. Хочу читати інших букнетівців. Ну і що? Читаю. І Вас — в тому числі. ))
Romul Sheridan, Дякую за вашу підтримку! Завжди рада бачити вас серед своїх читачів )
Підтримую❤️❤️
Анжеліка Горан, Дякую за підтримку ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати