Спеціально для Олесі Глазунової

Олеся вітаю. Я вважаю, що от так повінні закладатись враження від пихатого антогоніста і розумної дівчини: 

...

Перша зустріч була призначена рівно на третій цикл сьомого оберту потрійного квазару навколо величезної зорі — блакитного надгіганта. Але Аластея крокувала неквапливо, хоч і впевнено. Вона чітко розрахувала швидкість свого руху і з'явиться на зустріч саме в ту секунду, як було призначено. Це буде перший урок, який вона безкоштовно надасть Агартону, тому що цей він, певно, запізниться.

Вона була невисокого зросту, але надзвичайно пропорційно складена. У її статурі були присутні всі жіночі принади, які могли як звабити, так і причарувати. Особливою рисою було тендітне, майже дитяче обличчя. Але строго і витончено наведені очі й губи видавали в ній дорослу справжню жінку.

Сяючі, поліровані стіни космічної станції відбивали її стан, наче у блакитному дзеркалі. Аластея на мить перевела очі на своє відображення. Насичине руде довге волосся йде гладкими рывними пасмами. Виразні бурштинові очі.Строга бежева блуза у поєднанні з довгою спідницею та блакитними ботильйонами на високих підборах надавали їй вигляду витонченості та певної суворості. Вона сама собі посміхнулась — переможний вигляд.

В цю мить прямо перед нею якось незграбно і з негучним свистом впав високий прибулець з рожевою шкірою і великими блакитними очима. Вона різко й неочікувано зупинилась. Незграбний прибулець почав вибачатися та поспіхом збирати розкидані по всьому полі папірці. Але швидко збираючи неслухняні папірці, він наступив на один із них, послизнувся і знов незграбно впав. Це жах! Такої незграбної перешкоди Аластея ніяк не могла передбачити! Вона ж запізниться! Хоча той пихатий недовчений без сумнівів запізниться, але про всяк випадок треба поспішати. Аластея прискорила свій рух. Двері у кімнату очікування розкрилися перед нею.

Вона ніколи ще не зустрічалась особисто з Агартоном. Але це було неважливо. Він чоловік, тому обов'язково, як і всі інші чоловіки, насамперед оцінить її зовнішність. Оце і буде перша пастка для нього. Спочатку вона дасть йому зрозуміти, що наче також привітно розташована до нього, він ковтне цю наживку, а після вона науковими, загальноприйнятими фактами розчавить цього псевдовченого! Легка переможна стратегія!

Аластея увійшла до кімнати і побачила Агартона. Його впевнена постать, здавалось, мовчки говорила, що він тут знаходиться надзвичайно довго, хоча аура міжзоряного стрибка у міжпростір ще досі не розсіялась і ледь видимим червоним мерехтінням спадала на підлогу. Він стояв напівбоком біля великої прозорої стіни та споглядав на бурхливе термоядерне життя блакитної зірки, що вирувало на її поверхні, осяюючи простір поодинокими яскравими спалахами.

Він був середнього зросту. Охайна зачіска темними рівними пасмами була укладена від лоба до потилиці. Строга, охайна борода, навмисно зроблена загостреною до підборіддя, вкривала усю нижню частину обличчя.

Також  гостру бороду доповнював великий, наче також навмисно загострений ніс. На ньому був витончений класичний костюм-трійка з ледь помітними мерехтливими золотими нитками, які місцями складали загадкові узори та сплетіння. Агартон неквапливо повернув обличчя до Аластеї.

Вона побачила цей… погляд. У блакитних очах Агартона читалась не те щоб навіть пиха або зверхність. НІ! Все було набагато гірше. Це був наче погляд суворого вчителя на маленьких дітлахів у дитячому садку. Аластея ледь втрималась, щоб не скривитися. Який відштовхуючий погляд! Вона одразу зрозуміла, що як жінку, достатньо тендітну та звабливу жінку, він у ній не бачить. Та, мабуть, якщо сама верховна Богиня Королівства Алмазного Небосхилу постане перед ним, він не буде бачити її божественної краси. Яка відштовхуюча людина! І це все розуміється, навіть не почувши жодного слова.

Аластея вмить зрозуміла, що її план легкого флірту та розташування до себе вже провалився, ще не почавшись. Але ззовні вона цього ніяк не продемонструвала. Її вигляд так і залишився суворо-звабливим. Вона впевнено, але не гучно почала говорити мелодійним, зі вкрапленнями металевості, голосом:

— Вітаю, вас, пане… — Але завершити не встигла.

Агартон підняв руку, вказуючи їй, щоб вона зупинилась, і різко вимовив досить неприємним та навіть образливим тоном голосу, який дивним чином поєднував у собі ріжучу скрипучість та глибину:

— Не треба! Не треба цих пустих привітань!

Аластея вмить спалахнула… Всередині. Але ззовні демонструвала спокій та продовжила:

— Вибачаюсь, але…

Агартон знов її перебив:

— Та досить, кажу. Вам повинно бути соромно. Мені сказали, що в мене буде достатньо сильний та суворий опонент. А ви навіть запізнитись примудрилися на цілих п'ять секунд! Я вже розчарований! Хоча… Нічого дивного. Мабуть, це наслідок хибного мислення щодо помилкових сутностей у вимірах.

На цей раз Аластея стриматись не змогла. Очі її широко розкрилися. Вона стиснула губи і повністю металевим голосом, карбуючи кожне слово, відповіла:

— Гадаю, це ви не знаєте нічого, окрім своїх особистих домислів щодо помилкових сутностей у вимірах! І лише задля підтримки своєї хибної значимості розвели зовсім некумедну виставу на усю галактичну спільноту!

Агартон неквапливо, одним краєм рота, зверхньо усміхнувся, трішки підняв голову і відповів таким огидним тоном, що хотілося дати йому ляпаса:

— Ще одна зазнайка. Опонент, говорили… Та це ТИ нічогісінько не знаєш і не здогадуєшся ані про помилкові сутності, ані про виміри. І ти, і твоя галактична спільнота вперлися лише у споглядання ідеальних сутностей, а на виміри вам усім начхати! Я б із задоволенням запхав і тебе, і усю ту спільноту у вимір, де лише ідеально гарні сутності, а сам вимір пустий та безвкусний, наче бутафорське пластмасове яблуко! І змусив вас там пожити десь так років сто. Ось тоді б я на вас усіх подивився! Мені огидно з усіх вас, що ви плюєте на багатошарові виміри, але з помилковими сутностями, і до небес підносите пусті виміри, але з гарнюсінькими такими ідеальними сутностями! Соромно за вас таких усіх!

Цього разу Аластея таки скривилась. Цей огидний пихатий нахаба своїми псевдоідеями просто плює на тисячоліттями виважені правила оцінки вимірів з помилковими та ідеальними сутностями. Це просто… за межами дозволеного! Спалахи зірки освітлювали обличчя Агартона, відблискуючи у його очах, надаючи їм вираз якогось глибинного божевілля. Аластея в цей момент чітко для себе усвідомила, що цей опонент буде дуже важким… А може, і найважчим від усіх, кого їй довелось здолати…