— Анно, мені все життя брехали. Всі навколо говорили тільки те, що я мав почути. Ні слова теплоти, ні підтримки. Тільки те, що в мене є сім’я, яка викинула мене. Якій я не потрібен. Але ти — не та людина, яка просто відмовиться від рідних. Навіть Валаріс… Він не вміє приховати свій біль та розчарування, але намагається достукатися до сина, якого вважав мертвим. Як ти думаєш, мені легко це усвідомити? Думаєш, мені не болить? Я повний ненависті — та вже не до вас. Вистачило кількох днів, щоб поспостерігати за вами всіма. Вивчити вас. Мені шкода, що я завдав тобі болю.