А ви читали?

Рецензія на книгу Богдан Мостіпан «Молот Чудовиськ. Кров Монстрів»

Кілька днів тому я дочитала бойове темне фентезі «Молот Чудовиськ. Кров Монстрів» сучасного автора Богдана Мостіпана. Це свіжий проект у жанрі бойового темного (я б сказала «чоловічого») фентезі, із міфічними чудовиськами й інтригуючим сеттингом. Це свіжа хвиля українського фентезі, що переживає своє відродження.

https://booknet.ua/book/molot-chudovisk-b436896

«Молот Чудовиськ» – це не просто ще одна історія про монстрів і мечі, це етична драма, замаскована під бойове фентезі. Автор досліджує темні куточки людської душі, зраненої минулим, і ставить найболючіше питання: як зберегти людяність, коли світ змушує вбивати, аби вижити?  Це історія про колишнього злодія Реніфата, якому випадає останній шанс уникнути смерті: приєднатися до Ордену мисливців на чудовиськ. Це також історія побратимів, кожен з яких несе на собі тягар втрат, внутрішніх зламів і моральної двозначності.

Як на мене, під поверхнею пригодницького сюжету відчутна філософська основа: ким ти стаєш, якщо тебе змусили вбивати? Чи можливо залишатися людиною, коли навколо всі бачать у тобі лише знаряддя? І головне – чи справді чудовиська є там, де ми їх шукаємо?

Автор створює щільний та похмурий авторський світ, який вписується у канони класичного мисливського фентезі зі складними морально розмитими персонажами. Перший том – це історія змін і дорослішання чоловіка у світі, де не існує добра чи зла в чистому вигляді, але є власний вибір. Навчання, перше завдання, знайомство з мисливцями, які стануть йому не лише побратимами, а родиною; зустріч із жахами, які не обов’язково мають кігті. (Я так розумію, що автор вже написав трилогію, і можливо буде продовжувати).

Обкладинка першої книги підтримує атмосферу темного  фентезі. Один із головних персонажів, зображений на ній, похмурий. І, як я вже казала автору, він нагадав мені Геральта з «Відьмака», але в темнішій версії. Особисто мені ця асоціація не завадила уявити одного з головних героїв по-своєму, але певний відбиток вона все ж залишила. Хоча, можна припустити, що образ на обкладинці – це збірний портрет, що ввібрав риси головних мисливців.

Стиль автора динамічний і візуально багатий. Особливу увагу привернули бої та зустрічі з чудовиськами, (хоча для мене було заважко читати великі, не розбиті на частини абзаци), тим не менш, ці сцени змальовані яскраво, атмосферно, з кінематографічною пульсацією. У створеному світі є місце довгим експозиціям, діям, фрагментам і натякам, де чудовиська не завжди ті, що мають кігті, а й ті, хто носить маску лицаря.

Якщо вам важлива відточена мова, то зверніть увагу, що автор вже розпочав редагування тексту, виправлення одруківок та помилок. Також, сподіваюся, що автор прислухався до моєї поради і доопрацює стилістичні моменти, які здавалися заважкими для сприйняття (але про це я писала у коментарях під книгою). Ці огріхи не псують враження, радше підкреслюють, що перед нами автор, який сміливо росте й не боїться цього процесу.

Особливої увагі заслуговують імена, які автор старанно добирав під всесвіт книги, вони стилістично витримані і мають деякий символізм, що створює додаткову характеристику та правильний рівень сприйняття героїв.

Герої та чим вони запам’ятались:

Реніфат – не типовий «герой» із зрадженою долею, складною мотивацією і сумнівами. Він робить важливий вибір і у ньому немає героїзму, лише інстинкт самозбереження. Він здавався жорстоким, морально неоднозначним, але виявився людяним у своїй боротьбі. Крутячись між обовязком і власною моральністю, у критичні моменти виявляє людяність, рішучість і здатність до самопожертви.

«Хлопці, ви все-таки до біса класні хлопці!»/ «У труні я бачив ці місця, пане,»/ «Не зрозумій мене неправильно, вовколак...але чи не необачно з твого боку приводити мене у своє лігво?»
Бетфорд — старший мисливець і командир загону мисливців на чудовиськ. Він друг Кліффорда, разом із яким пройшов війну. Він — серце команди, що тримає всіх разом. Наставник для Реніфата та інших новобранців. Він людяний, принциповий, водночас рішучий і справедливий.

«...судячи з того, скільки ти продрихнув, тебе це сильно не хвилювало.» / «...не треба мене повчати,»/ «Я командир цього загону. А з якою метою, дозвольте запитати, миа пані, ви до нас завітали?»
Кліффорд — досвідчений і суворий боєць. Пережив війну, але втратив родину. Його жорстокість має глибоке коріння, він не боїться діяти першим, але за тим стоїть біль великої втрати. Він щирий захисник товариства, готовий покласти власне життя заради інших.

«Потягнуло тебе рятувати цього недоноска... Якби не він, ми б залишилися живі»/ «Кліфорд оглянув Реніфата суворим поглядом, нічого при цьому не сказвши»/ «Ну й хрін із ним... пити будемо, ні?»

 
Бруддо — мовчазний і стриманий мисливець із непростим минулим. Колишній охоронець, несправедливо обвинувачений. А ще він гравець і шулер, який розкривається з іншого боку, коли мова заходить про карти. Його рани і поразки показують, що не всі готові до темної сторони полювання. Але в ньому все ж відчутний потенціал росту, як героя і людини.

«Бруддо вмістився в самому кінці хліва... і став заточувати клинки всіх мисливців,»/ «...чи часто з ним грали в карти, одночасно попиваючи вино, а тепер мені доводиться сидіти зі своїми колегами по цеху в хліві»/ «судячи з того, як ти граєш,...це скоріше я тобі піддався»

Фоллар — душа колективу, жартівник із потаємною травмою. Відкритий, дружній, витривалий. У ньому приховано більше, ніж здається на перший погляд.

«Ух, по заслузі цій скотині!... шкода, що мене з вами не було, я б дав цій тварюці прочухана!»/ «Ох, не люблю я розлучатися зі своєю зброєю!»/«Мама... – злякано промовив Фоллар»

Кому рекомендувати та з чим порівняти:

Все з чим порівнювала книгу Богдана Мостіпана – це «Відьмак» А.Сапковського та «Друзі мисливця Фінлея» Е. Смоллетта, та після прочитання книги згадала про схожість «Берсерка» Міури та «Перший закон» Д. Аберкромбі. Сподобається тим, хто любить темну слав`янську міфологію, шанувальникам темного фентезі, похмурої атмосфери, складних героїв-антигероїв і авторські світи.

Висновок. «Молот Чудовиськ» – це не ідеально вичищений роман, як у гігантів жанру, але це щира, глибока й атмосферна історія, яка вражає своєю сміливістю, моральною неоднозначністю та потенціалом.

Рекомендую прочитати «Молот Чудовиськ» Богдана Мостіпана, Ви не пожалкуєте! І обов’язково підтримайте автора своєю підпискою та вподобайкою!)))

Дякую Богдану Мостіпану за темну «чоловічу» казку без пафосу!