Безстроковий марафон  від Тетяна Гищак

Цього разу обрала на читання "Кохати суворо заборонено" від Олекса Чорна

Авторка просила максимально критичної рецензії. Ось чому я взялася почитати.

Цього разу вирішила розбити рецензію на пункти, та спочатку хочу вам розповісти про свої емоції.

Коли я почала читати «Кохати суворо заборонено», то навіть не очікувала, що настільки захоплюсь. Не просто історією, а саме ідеєю світу, який тут побудувала авторка.

Уявіть собі — світ, де кохання заборонене.

Реально. Не сором, не табу, а прямо злочин, за який карають.

А магія в цьому світі — це ресурс, який виробляється з близькості між людьми. І є спеціальні люди — генератори, які цю магію продукують. Системно. За контрактом.

Це не просто фентезі з вигадками — це така собі антиутопія з еротичним підтекстом, і водночас дуже глибока метафора про те, як держава контролює наші тіла, емоції й навіть бажання. І от головна героїня, Ясочка, — вона якраз із тих, кого система «запрошує» стати генератором. Бо вибору в неї майже немає.

❤️Про світ

Я реально була в захваті від світу.

Він цікавий, цілісний, з купою можливостей для розвитку. У кожного — своє місце, своя функція, навіть своє прізвисько замість імені. Особливо мені сподобалася ідея, що економіка базується на магії, яку продукують самі люди. Це, з одного боку, круто продумано, а з іншого — дуже страшно.

Але... є одне «але». Хотілося б глибше зрозуміти, як працює ця держава. От є Шико — а хто він? Директор? Міністр? Хтось ще? Є система генераторів — а хто над нею? Як виглядає політична структура? Цього трохи не вистачило.

Так само не вистачило пояснення, чому саме кохання заборонене. Окей, любов викликає потужні емоції, а значить — більше енергії. То чому її бояться? Чому система робить ставку саме на відчуженість, контроль і беземоційність?

❤️Про ГГ

Ясочка — дуже реалістична. Вона не з тих героїнь, що одразу кидаються в бій. Вона сумнівається, соромиться, боїться. І саме це викликає до неї довіру. Особливо сцена з першим сеансом із Пересмішником — я читала і прям фізично відчувала сором і напругу разом із нею. Це було не просто написано — це було прожито.

Але іноді її рішення здавались надто швидкими. Хочеться трохи більше її внутрішніх думок: про страх, про образу, про бажання. Бо події є, опис є, а внутрішньої реакції іноді бракує. Дуже хотілося б, щоб вона після важливих моментів зупинялась і говорила з собою — навіть якщо це були б лише короткі думки.

❤️Персонажі

Пересмішник, Лялечка, Шико — цікаві, вони органічно вписуються в систему.

Але вони трохи... плоскуваті. Не вистачає тилу. Я би, чесно, із задоволенням прочитала окрему історію кохання між Лялечкою й Пересмішником. Що було до того, як вони стали генераторами? Що між ними зараз? Це могло б додати глибини всій історії.

А Бешкетник! Взагалі інтригує! Його було замало. Дуже хочеться побачити його більше — із емоціями, історією, діями.

❤️Про стиль

От тут, мабуть, найбільше «але».

Стиль — живий, сучасний, і це величезний плюс. Але текст перевантажений вставними словами: мабуть, здається, напевно — просто море. І коли вже ловиш хвилю, коли сцена набирає емоційної сили — БАЦ! «мабуть». І сила розсіюється.

Багато довгих речень, де аж проситься поставити крапку раніше, передихнути, дати місце пережити прочитане.

Діалоги — місцями хочеться оживити. Є деякі фрази, які звучать трошки книжково, шаблонно. Хочеться більше відчуття голосу: щоб кожен персонаж говорив по-своєму. Якісь притамі героям слова.

І так, технічна частина: коми, тире, оформлення діалогів — тут треба вичитку. Але це все — технічне. А суть — є.

І вона сильна.

Не кидайте в мене камінці, сама молюся інколи над текстами. І все рівно щось Тай вилазить. (Гнівний смайлик)

❤️Загальне враження

Я справді вдячна авторці за цю історію. Вона мене зачепила. Викликала і злість, і тривогу, і співчуття. А значить — вона працює.

Так, є речі, які варто допрацювати.

Але сама база — світ, героїня, емоційний нерв — дуже якісні.

Це світ, у якому хочеться ще побути. Дізнатись більше. Побачити, як герої ростуть, як ламають систему, як кохання проростає там, де воно заборонене.

Ясочка має всі шанси стати тією, хто запустить зміни. І я щиро сподіваюся, що авторка продовжить цей шлях — бо потенціал у неї вели чезний.

Який варіант рецензії вам сподобався? 

З любов'ю до історій,

Серена Давидова