Наступним твором для прочитання в   Безтроковому марафоні від Тетяни Гищак  я обрала

«Мій жахливий сусід» Лади Короп.

Мала на нього великі надії, розраховувала на легке чтиво, але це трохи не мій стиль.

Мова новели  — жива, природна, з побутовим гумором, іронією й легким флером романтики. Історія сприймається як серія сторінок із  щоденника, такий собі колаж кумедних, іноді зворушливих, іноді абсурдних ситуацій із життя головних героїв — Іди та Богдана.

Читала за раз, упродовж одного дня, тому перепади в сюжеті та часі трохи збивали з ритму. Можливо, якби я читала по одному розділу на день, сприйняття було б м’якшим.

Така структура більше пасує до серіального формату або блогу — короткі життєві історії з поступовим заглибленням у стосунки героїв.

Самих Іду й Богдана легко уявити — авторка не дає надмірних описів, але залишає достатньо простору для уяви. Їхні стосунки — як гойдалки: то вони мило жартують, то терпіти не можуть. І саме ця контрастність додає динаміки.

Мої улюблені моменти — прогулянка в парку з собакою та сцена дня народження. Вони по-справжньому теплі й емоційні.

Водночас були дрібні нестиковки у деталях, як-от з собакою чи плутанина в хронології подій. Це дрібне, але трохи вибиває з реальності.

Також оформлення тексту потребує допрацювання.

Та попри все, життєвий гумор, легка самоіронія та емоційна відвертість твору залишають приємне післясмак.

Це той випадок, коли не сюжет, а персонажі — головна прикраса історії.

З любов’ю до історії,
Серена Давивова