Озеро було наче відображення блакитного неба, таке яскраве і неймовірне, а ще на ньому грали промені сонця, якого насправді не було, бо небо затягнуте сірими, важкими хмарами.  Навкруги були осінні дерева колір яких переходив від зеленого до жовтого і червоного, а ще були гори з гострими засніженими піками. В якийсь момент, коли я захекано підбігла до берега і видихнула, то з мого рота вийшла пара тепла. Цей сюрреалістичний пейзаж майже зламав мені мозок більше, ніж чудовисько з  голосом Сашка. 

Я закляла….

Повернутись назад