Вітаю, шановне товариство. Виникло в мене питання. Автор який гарно пише прозу повинен вміти і поезію так само гарно відтворювати, чи то може бути часним випадком і зовсім не обов'язкова риса?
Чи повинен той, хто любить суші, любити маринований оселедець?
Ніхто нічого не повинен, що хто хоче, то і пише)))
Вірші це одне, проза - зовсім інше)
Я особисто інколи можу побавитися у лірику римовану, але виключно коли хочу на гітарі пограти. Собі щось помугикати під ніс. Тоді - норм. Мелодію підбираєш. Пісня виходить...
А щоб просто писати вірш заради вірша, то якось не моя історія трохи) Виключно суб'єктивність
Дякую за це влучне й глибоке запитання — воно, як на мене, торкається не лише жанрових умінь, а значно далі сягає вглиб: до самої природи письма, до того, з чого все починається, і чим зрештою стає. Проза — це архітектура. У ній важать витримка, композиція, стримана напруга, конструктивна ясність; вона схожа на дім, у якому ти мешкаєш: ходиш його кімнатами, вдивляєшся в шибки, щось пересуваєш… Поезія — це, скоріше, вікно в цьому домі, яке раптом розчиняється навстіж — відкривається лише на мить.
Вмієш писати прозу - ТАЛАНТ. Вмієш писати вірш - ТАЛАНТ. Виходить і те , і інше - ТАЛАНТИЩЕ!!! Я тільки прозу:_ Але то таке) Люди не вміють одразу всього - і це нормально. (П.С. Бачив аву поміняли, мені здається, минула ліпше відображала ваш вогняний характер, а тут камінь! Хоча, ця також непогана!)
Не кожен гарний поет зможе написати гарну прозу. А навпаки, як на мене, ще важче. Але є люди, яким однаково дається і те, і друге. Я таким заздрю по-хорошому, але сама віршів не пишу.
Не думаю, що це так працює)
Художник, вправний у академічному рисунку, не обов'язково має вміти в гіперреалізм чи навпаки у створення шаржів. Навчика письма у кожного автора своя, як і стиль, і авторськ амова. Хтось працює з прозою, хтось – із поезією, а хтось поєднує обидва ці напрями, відточення чогось одного не характеризує автора, як неповноцінного чи поганого.
Взагалі не розумію, чому це має бути пов'язано... В кожного свої сильні сторони. Людина, яка добре в'яже спицями - не зобов'язана володіти так само вправно гачком.
Привіт, щойно запустила новинку, прямо в день народження, буду вдячна за підтримку книги. Анотація до книги "Донька (не) від шефа" Мія виходить на нову роботу, але її шефом виявляється батько її дитини... І як на
Уявіть ситуацію: ваш законний чоловік зраджує вам із вашою ж рідною сестрою, яка тепер чекає від нього дитину. Боляче? Безперечно. Але справжній удар під дих завдає рідна мати, яка без сорому й совісті заявляє: – Розлучайся
У кімнаті Авіс Мей раз по раз знаходить речі, значення яких не може зрозуміти одразу. Стара стрічка. Дитячий малюнок. Потерта дрібничка, яку давно можна було викинути. Річ, що зберігається надто дбайливо для своєї вартості. І
Діставшись до кухні, він завмер у новому ступорі. Сам Майкл Корн стояв біля плити в його скромній квартирі й готував каву. Помітивши появу Рендала, він посміхнувся й кивнув у бік столу. – Я вирішив, що кава вам точно
Сьогодні зустріч з батьками Ніка)) Як думаєте, сестричка знову щось вчудить?))) Переживає наша кицька ≽^•⩊•^≼
Моя пантера з іншого світу — Я почуваюся так, ніби йду в розвідку в тил ворога без жодної зброї. Я так
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПитання на кшталт.
Чи повинен той, хто любить суші, любити маринований оселедець?
Ніхто нічого не повинен, що хто хоче, то і пише)))
Вірші це одне, проза - зовсім інше)
Я особисто інколи можу побавитися у лірику римовану, але виключно коли хочу на гітарі пограти. Собі щось помугикати під ніс. Тоді - норм. Мелодію підбираєш. Пісня виходить...
А щоб просто писати вірш заради вірша, то якось не моя історія трохи) Виключно суб'єктивність
Проза і поезія — різні форми відчуття світу: одна потребує конструкції, інша — злиття з миттю. Не кожен письменник мусить володіти обома.
Дякую за це влучне й глибоке запитання — воно, як на мене, торкається не лише жанрових умінь, а значно далі сягає вглиб: до самої природи письма, до того, з чого все починається, і чим зрештою стає. Проза — це архітектура. У ній важать витримка, композиція, стримана напруга, конструктивна ясність; вона схожа на дім, у якому ти мешкаєш: ходиш його кімнатами, вдивляєшся в шибки, щось пересуваєш… Поезія — це, скоріше, вікно в цьому домі, яке раптом розчиняється навстіж — відкривається лише на мить.
Вмієш писати прозу - ТАЛАНТ. Вмієш писати вірш - ТАЛАНТ. Виходить і те , і інше - ТАЛАНТИЩЕ!!! Я тільки прозу:_ Але то таке) Люди не вміють одразу всього - і це нормально. (П.С. Бачив аву поміняли, мені здається, минула ліпше відображала ваш вогняний характер, а тут камінь! Хоча, ця також непогана!)
Адріан Анжелворд, Ну, то ще терпіння мати треба.) Удачі в написанні вам також!)
Проза це як жінка, а поезія - коханка)) Висновки робить самі)
Адріан Анжелворд, Я пам'ятаю той комент.) Він десь в бібліотеці геніальності!)
Не кожен гарний поет зможе написати гарну прозу. А навпаки, як на мене, ще важче. Але є люди, яким однаково дається і те, і друге. Я таким заздрю по-хорошому, але сама віршів не пишу.
Не думаю, що це так працює)
Художник, вправний у академічному рисунку, не обов'язково має вміти в гіперреалізм чи навпаки у створення шаржів. Навчика письма у кожного автора своя, як і стиль, і авторськ амова. Хтось працює з прозою, хтось – із поезією, а хтось поєднує обидва ці напрями, відточення чогось одного не характеризує автора, як неповноцінного чи поганого.
Кайла Броді-Тернер, Приємно таке читати. Це розвіє мій сумнів.
Здається, що навпаки, це зовсім різні музи, які наполегливо примушують до вірності...
Взагалі не розумію, чому це має бути пов'язано... В кожного свої сильні сторони. Людина, яка добре в'яже спицями - не зобов'язана володіти так само вправно гачком.
Адріан Анжелворд, Не пробувала, мені поки вистачає енергії галактичного центра :))
Я наче добре відчуваю риму, іноді й в думках генеруються вірші, але братися писати їх не беруся, хоча в юності писала.
Адріан Анжелворд, Та тут не все так однозначно, то спочатку потрібно Деміурга знищити, все ніяк не на жреться тойого ґавваху.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати