Віталіна погодилась на побачення, але воно не принесло їй радості. Тільки усвідомлення, що в них нічого не вийде. Чому? Читайте мою книгу "Крихка довіра". 

Я сумнівалася до останнього, але все ж в п’ятницю вирішила спробувати, бо мені дійсно треба було розвіятись після такого насиченого тижня. Я розуміла, що наша зустріч аж ні разу не схожа на дружню, як я її спочатку планувала, але просто розслабилася і дозволила Руслану зі мною трохи пофліртувати. Після ресторану ми вийшли прогулятися вечірнім містом — він взяв мене за руку, а я і не була проти. Зупинившись на набережній, ми стояли, спершись на огорожу, і дивилися на річку.
— Змерзла? — біля води було трохи прохолодно і я почала тремтіти. Руслан відразу це помітив.
— Трохи.
Він притягнув мене у свої обійми і… поцілував. Все сталося так несподівано, що я не встигла нічого зробити. Мені одночасно хотілося відсторонитися і віддатися почуттям, але головою я розуміла: Руслан — не та людина. Нічого в нас не вийде. Та й не готова я до стосунків.

Читайте мою книгу "Крихка довіра" і залишайте свої враження. Мені цікава ваша думка. ❤️ Оновлення щоденні.