Вітаю, мої любі❤️ 

Насамперед вітаю усіх зі святом Трійці❤️ Сьогодні прийшла з новинами Книгу (Не) потрібний син завершено. Дякую усім вам за підтримку протягом написання цієї нелегкої історії кохання❤️

Залишу уривок з епілогу:

— Привіт, доню, — шепоче Тимур. — Ми чекали на тебе так довго.  І дочекалися. 

Коли все закінчується, нас з донечкою переводять в окрему палату. Я почуваюсь геть розбитою, але відчуття щастя досі тече моїми судинами. 

Я лежу, загорнута в ковдру, втомлена, але з усмішкою, яку не здатна стерти жодна втома. На тумбочці поруч — пляшка води, букет білих троянд і коробка з чимось коштовним. Думаю, трохи згодом я дізнаюся, що там. 

Зараз вся моя увага зосереджена на Тимурові і нашій донечці. Він стоїть навпроти, а вона — у нього на руках.

Його руки великі, впевнені, сильні — і вона, наша крихітка, загорнута в рожеву ковдрочку, здається ще меншою. Тимур дивиться на неї з такою ніжністю, яку я ніколи раніше не бачила у його погляді.

— Ти тримаєшся так впевнено, наче робив це все життя, — шепочу.

 — Вона така легенька, — каже він, не зводячи з донечки очей. — Ідеальна, Кіро.

Я бачу, як його пальці ледь-ледь торкаються її щічки. Він мовчить, але я знаю — в ньому зараз цілий океан емоцій. Радість. Полегшення. Безумовне кохання.

— Ти знаєш, — шепоче. — Це зовсім інше, ніж я уявляв. Тепліше. Глибше. — І додає, з усмішкою: — Я вже не уявляю свого життя без неї.

 DXGRmMaa
66a7JxnP
lbe7RAxC
Sc4lFb9I
wsqQU1nK
ybJwOoRk

Ваша Міла Мур❤️