Моя нова історія, "Зірки крізь сльози", нещодавно як з'явилася на цьому сайті, і я хочу поділитися з вами тим, що ховається за її назвою та сюжетом. Це не просто книга, це щось дуже особисте.

Я не буду вдаватися в деталі, але, як і багато хто з вас, я знаю, що таке шкільний булінг. Я знаю, як чиїсь жорстокі слова чи байдужість можуть залишити глибокі, невидимі шрами. Знаю, як це – почуватися невидимкою, боятися підняти очі, мріяти про втечу у світ, де тебе ніхто не знає і де можна почати все з чистого аркуша.

Історія моєї героїні, Рити, – це моя спроба дослідити ці почуття. Це розповідь про дівчину, яка несе в собі відлуння минулого болю, але відчайдушно прагне до світла – до своєї мрії про зірки. Це про те, як важко буває довіритися знову, особливо тому, хто, як їй здається, був свідком її падіння.

Але, попри все, це історія не про розпач. Це історія про надію. Про те, що навіть у найтемнішу ніч можна і треба шукати свої зірки. Про те, що рани загоюються, а підтримка може прийти звідти, звідки зовсім не чекаєш.

Я буду неймовірно вдячна, якщо ви пройдете цей шлях разом з Ритою. Дякую кожному, хто вже зазирнув на сторінку книги, і запрошую тих, хто ще вагається. Можливо, в її історії ви знайдете щось близьке для себе.

Діліться своїми думками в коментарях, для мене це дуже цінно.