"Принц Бертран, задоволений, повернувся до бенкетної зли. Підійшов до сестри Леонор, яка все ще сиділа за столом і не насмілювалась підвестися без дозволу королеви. Брат обійняв її ззаду і прошепотів на вухо:

  - Пам’ятаєш, про що ми розмовляли? Допоможеш мені?

Леонор самими очима вказала у бік Мерін:

  -Це ти про неї?

  - Так, моя вірна сестро. То як?

  - Звісно. Можеш бути впевненим.

  - Ось. Подарунок для неї, – Бертран витягнув з кишені перстень з сапфіром і непомітно тицьнув його у руку сестрі. – Скажи, що камінь пасує до її очей. Прочитай якісь вірші, від яких жінки втрачають голову. Ну, ти знаєш... А ще натякни, що вона отримає від мене багато подарунків. Щось із цього має подіяти на неї. Якщо не перше, то друге.

  - Добре, – прошепотіла Леонор, ховаючи перстень. – Йди на своє місце, бо мати вже підозріло дивиться на нас.

Леонор зробила ще кілька ковтків, хоча від надмірної їжі вона відчувала, що зараз трісне корсет під сукнею. Ото була б халепа! Але не страшно, завтра принцеса виїде верхи на своїй улюбленій кобилиці і розтрясе усе, що наїла сьогодні ввечері".

На картинці, згенерованій ШІ: принц Бертран просить свою сестру Леонор, щоб вона допомогла йому спокусити молоду і вродливу фрейліну. На столі з'явилася якась дуже сучасна пляшка з наклейкою, але бог із нею. Головне, що герої вийшли такими, як я і хотіла. 

Якщо вас зацікавило, зазирніть сюди: "Замок Монтьєль".