Привіт друзі)
Нещодавно мала напрочуд приємну розмову з однією монахинею. Обговорювали книги, і вона повідала, що любить фентезі. Особливо історії, де одна маленька дівчинка перемагає велике зло. Такі книги насправді надихають, дають сил рухатися вперед, коли реальність дуже важка.
Це наштовхнуло мене на думку... а чому ж я так люблю любовні романи? А коли історія не закінчується хеппі ендом, мені одразу хочеться її переписати по своєму. Ну дуже хочеться вірити у любов, яка все ж витримує випробування цього світу. Мабуть у кожного свої не закриті гештальти ))))
А ви? Які стилі ближчі вам, і чому? Дуже цікаво почути думку і читачів і колег. Що змушує обирати вас саме ту книгу?
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ люблю історію, містику та детективи, головоломки. Любовні історії не читаю, вони здаються мені банальними та нудними - що б не трапилось з героями, вкінці все одно чекає хеппіенд. Ніякого несподіваного трешачка)))
Ріна Март, дякую)
Я - фанат неочікуваного фіналу. Особливо, коли виграє персонаж, який мені до вподоби - в 99.9%, це харизматичний злодій, ну шшо поробиш - не люблю я сопливих героїнь і героїв-ікон. А от маніпулятор усілякий.... О, то любов з першого погляду, вже чхати буде чи підірвав він башту, чи підпалив міст - я на його стоороні!)) То є моя суб'єктивна думка)
Fill, неочікуваний фінал лоскоче нервову систему у будь-якому жанрі)))
Любовні романи моя фішка) адже тут можна уявити те чого в житті немає, або ж достатньо рідке явище. Тому в таких книгах фантазії заводять до чогось нового, непередбачуваного. Або навпаки, можна вирішити проблеми котрі в житті здаються не вирішальними
Євгенія Чернюх, На всі 100 правда
Доброго дня! От чого не люблю це фентезі з усякими примарами,відьмами.Більше подобаються любовні романа з цитатами з Біблії,коли герої віряни.Гарного дня.
Євгенія Чернюх, Подивлюсь)
Мені подобаються історії про сильних жінок ( сильних не через випадкове "обрана", чи чітерську здібність), котрі йдуть крізь труднощі, ламають шаблони "ти ж жИнка/дівчина", знаходять своє щастя ( і не завжди воно полягає у сім'ї та дітях). Коли протягом книги бачиш ріст героїні, як вона долає перешкоди, проходить весь пизд*ць і це реально надихає. Я потребую героїнь, до яких хочеться рости, наслідувати, а не від яких ловиш сором.
Буяна Іррай, Жінки з внутрішнім стержнем авжеж надихають.) але вони теж час від час втомлюються ))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати