Чого не варто робити письменникам

Це була стаття Чарівної Марії про письменські принципи, але там вона писала про те, як працює. Не хочу повторюватися, тому напишу про те, чого на мою думку не варто робити письменникові.

1. Писати продовження там, де воно не треба

Навіть якщо це твої культові герої, якщо читачі просять, але їхня історія логічно завершена. Наприклад, у книзі було нерівне кохання, але у кінці вона вийшла заміж і стала королевою - рівною йому. Тобто атмосфери таємниці стосунків цієї нерівності вже не буде, і спроби її повторити з цими ж персонажами будуть провальними. Звісно, можна написати нову історію з новими проблемами, але не висмоктувати їх з ганчірки, бо читачі готові читати проду.

У мене, наприклад, є серія еротичних фанфіків. Про Джун Лі та Ноель(Геншин), про Нуаду та ОЖП (Хелбой фільм) про чародійку та Седріка (Чародійки мультфільм). Це доволі великі історії, ну 10 сторінок для такого це багато, і деякі читачі пишуть, що подивилися б повну книгу, але я не пишу, бо вони задумувалися саме як новели еротичні, а коли розвиток персонажів, довгі розділи це вже не дає того ефекту. Читачі заходять за прелюдією та пардонте коїтусом, а не за книгою-романом.(Це я про свої короткі історії, а не про усі книги жанру романтики)

2.Переписувати розділ задля читача

Знову ж таки, була ситуація, коли писала читачка "Як шкода, що Нуада помер у кінці, було б краще, якби вони з головною героїнею закохалися". Ну, це можливо було, але він - той ще расист щодо людей (сам Нуада ельф, рід якого предки людей загнали у каналізацію жити). Читачам може сподобатися або не сподобатися той чи інший вчинок, але заради цього кроїти свою книгу не варто - це ж ваша історія, а не стінгазета, над якою увесь клас працює.

3. Змушувати себе писати

Ну, дуже крихка тема. Що я маю на увазі під "змушувати"? Відкладати телефон і сидіти, поки не прийде натхнення? Це радше дісципліна. Ловити вдачу за хвіст і записувати новеллу доки ти на хвилі? Це прагматизм (зробити якісно, поки є нагода). Ні, я кажу про ситуації, коли хтось пообіцяє читачам по розділу щодня, а потім змушує написати себе щонайменше 5 к слів, наприклад, щоб таки викатити проду і написати аби як, гловне щоб вчасно. Взагалі, коли ви плануєте "проду кожен день" краще заздалегідь написати кілька розділів, щоб мати фору. У людей бувають хвороби, екзамени, робота і просто виснажені дні, коли не пишеться.

Знову ж таки, я не маю нічого проти того, щоб писати кожен день, і притензій до вбодобаних книг не маю (тому вони і вподобані). Взагалі, цю тенденцію я бачила на іншому сайті ще коли була малою. Але отакі от роздли по півтори сторінки які майже не рухають сюжет псують вашу книгу.

4.Намагатися виліпити з твору те, чим він не є

У мене є різні твори. Напиклад, я пишу багато фанфіків по Героям Меча та Магії, і вони на порядок нижче Паладії: розділи коротші, метафор та описів менше, більше екшену. Деякі абзаци виходять такі, що мені хочеться перетворити це на важкий твір з підтекстами, але ні. На своєму рівні вони трохи краще середнього, та якщо позіціонувати це як роман, вийде сміття.

Те саме стосується книг на букнеті. Мені кілька разів казали, типу "боси і академки це такий жанр", ну я і не прошу їх заборонити. Просто не відкриваю такі. Розумію, вони можуть бути непогано написані, але для свого рівня - а саме ромфант, що дає нам почуття екстремального кохання. Ну, трохи не моє. Книги  вищого пошибу бачу тут, хоч і рідше. Наприклад Атака Єдинорогів Ірини Скрипник це не ромфант, а антиутопія, (Не) Слухняний Марії наче ромфант у якомусь роді, і написаний не такими високими фразами, та все одно чіпляє, у цьому жанрі це знахідка, і добре, що авторка не зробила з нього серйозну роботу типу "Атлант розправив плечі" про фемінізм і т д. У своєму легкому форматі ця книга чудова, її не треба обтяжувати.

5. Гидити іншим авторам

Це вже не про книги, а про людяність. Взагалі,  думаю, у кожного було таке "чому ця нездарна, дурна, примітивна робота має платну підписку і зірочок 3000, а мій шедевр ледь набрав десять лайків, люди зіпсувалися, не цінують літератури..." і там ще три години такого ниття. Так, усі ми люди, і часом заздримо, лютуємо, особливо коли книга нам незрозуміла. Наприклад так було з фанфіками по БТС. Я взагалі не знаю що це таке, якісь корейські пацани у пік популярності один фік на іншому, назви обкладинки - усе один в один, сотні лайків, а моя історія іронічна про альфу та омегу (теж слеш) нічого не набирала.

Але ж автор не писав цього на зло вам! Є сукупність купи речей. Наприклад, вже наявні підписники, актуальність теми, маркетинг, частота оновлень книги. Звісно, вона може бути написана гірше - навіть не тільки з вашої точки зору - та у нашому світі усі ці піари роблять 70 % успіху. Знову ж таки автор працює на себе, не на зло вам.

І хоча я ніде не була дуже популярною авторкою, у мене був один такий читач. Він почитав мій фік по Гарі Потерру та сказав, що він не заслуговує своїх 30 лайків, бо це на канон, і мерзенно, і взагалі, беззмістовно. Це була позиція не "моя думка" а "знецінення думки тих, хто це оцінив". Не робіть такого, тут ніхто нікого не змушує лайкати, якщо людина це зробила, то був її вибір, що ж до різниці у лайках... Ну, як вже казала, піар, обкладинка, підписники і т д - автор сам над цим багато працює.