А ви даєте своїм героям імена, що говорять?

Я ось часто про це забуваю. Але моя найсвіжіша історія буквально побудована на таких іменах. І я з радістю поділюсь із вами кількома деталями.

У мене було всього чотири заняття з латини, але я закохалась у той маленький словничок, який для нас склав викладач. Чомусь кожне слово звучало в мені, як музика: лагідно та ніжно. 

І тоді в голові почало крутитися: ala-tus, ala-tus… Я знала, що “ala” — це “крило”, а “tus” довго залишалось загадкою — поки я не переклала повністю.

Так з’явився мій перший герой — Alatus. Ім’я просте, але промовисте: Крилоподібний.

Що ж до нашого Цирюльника — його спершу позбавили імені, залишивши лише професію.
І так тривало ледь не півісторії, поки йому не нагадали: “Ти — Крініс.”

А crinis із латини — це “волос” або “волосинка”. Як тут не посміхнутись? Людина, яка тимчасово попрацювала за своїм призначенням.

Навіть кінь у мене — непростий. Енцефалон — значить “головний мозок”. Тому в нього і ріг на лобі, і очі надто великі, щоб бути просто кінськими.

Тільки маленька Вінні залишилась без латини. Її роль зовсім невелика, але важлива —
вона саме та, хто спонукає Крініса рушити туди, де він зустріне… вже не когось, а нового себе.

І ще: о 18:00 — новий розділ "Ю-критерій Манна-Уїтні". Парне число, як і має бути))
 

Ваша улюблена авторка, 
Olha Alder ⭐