Вирішила, значить, поділитися невеликим уривком сьогоднішнього розділу роману "Випадковий свідок", який я пишу в рамках челенджу #нерівні_пари. Такий собі міні-спойлер (хоча сюжету він не розкриває). 

— І, головне ж, що там і не красуня! Я би зрозумів, якби він так розімлів від Анджеліни Джолі чи там Анни Де Армас… Але ж ні! Стоїть таке підстрелене чудо з коротким волоссям, худеньке, маленьке, у стрибку ледь йому до плеча. І така: “мі-мі-мі, Джек те, Джек се”... Джек, розумієш? Кошмар…

Стілець Коліна зі стуком опустився на усі чотири ніжки, а сам Колін обурено засопів.

— А бос? Випхав мене в її “Опель”, а її, значить, посадив у “Ель Каміно”, бо ж дівчинка поранена… І я усю дорогу гриз себе, бо ж цікаво, про що вони так муркотіли аж до Гранд-Форксу… Джиммі, ти мене взагалі слухаєш?

— Слухаю, Коліне, слухаю… Твоє щастя, що ми самі, бо тебе б слухав не лише я, а й половина наших колег, — зітхнув Джим. — Маленьке, худеньке, боса Джеком називає, їздить на “Опелі”... І?

— Та те, що бос поводився якось неправильно! Його… Його ніби Ромео покусав! гарантую тобі, так і було!

— Він помер…

— Хто? Бос?

— Ромео! — Джим нарешті відірвався від свого комп’ютера і втомлено поглянув на Коліна. — Звісно, Ромео — вигаданий літературний персонаж, популярним якого зробив Вільям Шекспір. Але й до нього була відома ця старовинна італійська легенда про нещасливе кохання двох представників ворогуючих родин. Тобто, цілком можливо, що у Ромео був реально існуючий прототип… Але він помер, Коліне, і просто не міг покусати нашого боса!

— Значить, це був зомбі-Ромео! — Колін аж по столу ляснув. — Кажу тобі, стажере, з босом щось не так… І мені це не подобається…

  — Що саме тобі не подобається? — пролунав спокійний голос Малкольма, і Колін ледь зі стільця не впав.

Нічого спойлерного, чи не так? Але я обожнюю цей момент!

Власне, з цього діалогу коліна Сміта і Джиммі Брока і народилася ідея, що лягла в основу сюжету цього детиективного роману.

Ну хіба ж вони не солодкі булочки? "Зомбі-Ромео"...

Аж в цитати до твору винесла!