Із радістю приєднуюсь до челенджу від неймовірної та чарівної Олесі Глазунової, ось її блог з різними білявками.

Чому в моїх книгах героїні — білявки?

Це питання мені ставлять частіше, ніж я очікувала. Адже сама я — з русявим волоссям( і ніколи не фарбувалась) але майже всі мої героїні — впевнені, сильні, іноді зухвалі білявки. Вони розкішні, помітні, не бояться привертати увагу. Вони змушують людей озиратися — і не лише через зовнішність.

Можливо, саме тому я їх такими й пишу.

Білявка — це не про колір волосся. Це про образ. Про виклик. Про перше враження, яке часто виявляється оманливим. І я люблю гратися з цим контрастом.

Білявка в моїй книзі Аліса  — це не наївна дівчинка з анекдотів. Це жінка, яка бачила світ. Яка знає, чого хоче.( хоча трапився чоловік, який зовсім її заплутав, і я зараз не про мотузки Шібарі) Яка має свої слабкості, але не дозволяє їм керувати життям. Вона може зрадити, але й боротися. Вона обирає між гріхом і безпекою, між тілом і совістю, між бажанням бути хорошою і бажанням бути щасливою. 

Ось вона. 

Мені подобається ламати стереотипи.

Зокрема — стереотип про те, що білявка не може бути глибокою, розумною, небезпечною.

У моїх історіях вона може бути і пристрасною, і амбітною, і надломленою, і хитрою. Може бути героїнею або антигероїнею. Але завжди — цікавою.

А Емілі — не просто білявка. Вона вибух.

Смарагдові очі, світле волосся, майже прозора шкіра — Емілі виглядає тендітною. Але це — ілюзія. Вона не з тих, хто потребує порятунку. Вона — той, хто вижив, хто бореться, хто любить так, що це стає зброєю. Білявка, яка ламає шаблони. Розумна, інтуїтивна, небезпечна. Зі здатністю зруйнувати не лише світ навколо — а й страх у собі.

І Лія ось моя улюблена білявка на долю, якої випало найбільше випробувань і справжній катарсис. Лія змінилася. Стала сильнішою. Я пишаюся нею, що вона не втратила душу навіть коли злилась з темрявою. Але світло в ній залишилося. І це найдивовижніше перетворення з усіх, які я коли небудь бачила. 

Можливо, десь у глибині душі я теж хотіла б мати в собі цю зухвалість, вибухову силу. Цю зовнішню легкість, що ховає справжню складність. Можливо, мої білявки — це моя альтер-его. А, можливо, я просто знаю: сильна жінка з білим волоссям — це не штамп, а зворотній удар по штампу.

Тому я їх такими й пишу.

З повагою до вас білявка в душі 

 ❤️ Світлана Романюк ❤️