Вітаю, мої любі❣️

Трохи випала з життя, але збираю себе до купки і повертаюся до Вас з продовженням книги тут.

Нарешті ця парочка почала зближуватися.

Ось уривок:

- Ти з глузду з'їхала ось так зникати? - його голос був низьким, напруженим, глухо котився крізь повітря. - Я думав, тебе викрали. - У темряві його очі були тривожно блискучими - гнів переплітався зі страхом, і цей погляд несподівано змусив Ангеліну відчути щось схоже на докір самій собі. Вона бачила, як він бореться із цими емоціями, відвертаючи обличчя, спиною закриваючись від неї, ніби намагаючись поставити невидиму межу.  

Вона обережно підійшла, рухаючись м’якше, ніж зазвичай, і поклала руки на його плечі. Пальці ледь відчутно стиснули тканину піджака. Максим здригнувся - не від холоду, а від несподіваного дотику.  

- Вибач, - промовила жінка тихо, в її голосі не було ні вимушеної покори, ні виправдань - лише щира провина. - Я не подумала, як ти це сприймеш. - Він мовчав. - Я гадала, що ти будеш проти цієї поїздки… - додала вона після паузи, тонко вловлюючи, що роздратування поступово відступає. Він різко повернувся до неї.  

- Ніколи більше так не роби, - наказав, дивлячись в очі. - Ангеліна ледь посміхнулася: він хвилювався. Отже, вона йому небайдужа.  

Не вагаючись, він притягнув її до себе, зануривши пальці в її кучеряву шевелюру, притискаючи голову до грудей. Її дихання затрималося на мить - вона відчула глибокий аромат його одеколону з нотками кедра, моху та бергамоту. Його теплі руки ковзнули по її спині, заспокійливо погладжуючи.  

- Це не жарти, Ангеліно, - тихо промовив він. - Одна необережність може коштувати надто дорого. - жінка мовчала, смиренно слухаючи. Закутана в його обійми, вона просто насолоджувалася цією миттю, повільно заплющуючи очі.  

- Як ти так швидко приїхав? - запитала після довгої мовчанки, не відступаючи від його грудей.  

- Я до центру повернувся, коли ви не відповідали, потім відправився на квартиру в Старкон. Коли підходив до під’їзду, зателефонував Артем… а звідти відразу сюди, - його голос звучав низько, трохи втомлено, але в ньому було щось заспокійливе.  

- Ходімо в дім, я тебе з друзями познайомлю. - прошепотіла Ліна, відсторонюючись. Взяла його за руку і направилася в сторону будинку, але чоловік лагідно повів руку на себе і вона опинилася перед ним.

Чоловік провів рукою по її щоці, легко, майже боязко. Їхні погляди зустрілися, і час, здається, на мить зупинився. 
Тонко, наче вагаючись, Максим наблизився до неї. Ангеліна не відступила. Їхні подихи змішалися, а за секунду його губи м’яко торкнулися її. Спочатку легкий, обережний дотик, який наче запитував дозволу. А потім глибший, тепліший, повний усього, що вони не наважувалися сказати вголос.  

Ангеліна здригнулася, відчуваючи, як у цей момент розсипалися всі межі. Вона поклала руки на його груди, впиваючись у мить, яка здавалася такою справжньою, такою незворотною. Максим не поспішав розривати цей зв’язок. Його пальці продовжували впиватися в її волосся, утримуючи її близько, ніби боявся, що вона зникне.  

- Треба було зникнути раніше, - прошепотіла вона, ледь відірвавшись від його губ.  

ШІ мене пошкодував і зображень трохи наробив, правда не таких як я хотіла, та ця штутчна голова була невблаганна. Тому споглядаємо на цю парочку за версією Ші.

І поки я вдома буду вести боротьбу зі скарлатиною, яку десь підчепила моя чотирьохрічна запальничка. Прошу Вас з розумінням віднестися, якщо оновлення будуть виходити з великими запізненнями.

А тим часом Ви спостерігайте за цими двома.

Одне зображення сайт мені не дозволив показати, тому запрошую Вас до свого інстаграму